Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало 📚 - Українською

Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

155
0
11.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ліїн із роду со-Ялата" автора Тетяна Гуркало. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 108 109 110 ... 180
Перейти на сторінку:
15 (3)

Повернулися Ліїн і Мелана в ту кімнату, де Ашині розпікала чергову красуню за неправильну поставу і спробу перетворити чудове чорне волосся на руде клоччя, котре цій дівчині ще й не личило. Довівши дівчину до сліз, експерт з краси клацанням пальців викликала помічницю у форменій сукні і відправила її і красуню змивати з волосся фарбу. На Ліїн і Мелану вона подивилася цілком схвально і махнула кудись вліво. А потім кинулася до переляканої дівчини, яка завмерла біля дверей і явно не розуміла, що робити далі.

Що Ашині сказала тій полохливій особі Ліїн вже не чула. Тому що Мелана довела її до важких оксамитових завіс, за якими ховалися невеликі дверцята, і завела в кімнату за ними.

— Черговий таємний хід? — запитала Ліїн.

— Краще. Кімната спостережень, – представила приміщення Мелана. Підійшла до столу і відщипнула виноградину від грона. — Так, бери стілець і неси до тієї стіни, — показала собі за спину.

Ліїн слухняно взяла та понесла. Потім так само слухняно сіла, обличчям до стіни, почекала, поки сяде Мелана і зовсім не здивувалася, коли подруга підділа дерев'яну панель пальцем і зняла її. За панеллю виявилася досить широка смуга скла, через яку було добре видно, що відбувається в кімнаті, переповненій приведеними в порядок красунями.

— Ось вони куди діваються, — пробурмотіла Ліїн.

— Так. Наречених імператриці представлятимуть усіх разом. Вона сказала, що надто зайнята для того, щоб дивитися на них по одній. Хіба що кількох потім представлять окремо. Найбільш родовитих. Інші так і залишаться для неї Фіалками, Хризантемами та різноманітними пташками.

— Ага, — сказала Ліїн і провела пальцем по склу. Схоже, потенційним нареченим знайти спадкоємницю чогось там серед натовпу дівчат буде справді непросто.

— З того боку дзеркало, — сказала Мелана. — І магії ні крапельки, лише правильно підібраний склад, нанесений на скло. І світло в тій кімнаті яскравіше.

— Ага, — знову сказала Ліїн. — А чому я не там?

— Встигнеш ще, — пообіцяла Мелана. — Зараз дивися і запам'ятовуй. Он та висока блондинка у блакитній сукні — дочка гільдійського голови гончарів. Як розумієш, дівчина далека від шляхетного походження, але рід у неї давній, вони навіть книгу народження-смерті ведуть. Незаконнонароджених серед предків не було. Та й виховала її матінка, донька дрібного безтитульного дворянчика, що остаточно розорився, цілком відповідним чином, щоб дівчина могла взяти участь у пташиному маскараді і спробувати витягнути щасливий квиток. Наша імператриця взагалі вважає, що це дуже весело: видати заміж за мисливця на спадкоємиць подібну дівчину. Думаю, ця діва добре вивчила список наречених, обрала жертву і зможе її спіймати. А потім із нещасним чоловіком, якщо буде надто незадоволений, трапиться не менш нещасний випадок. Її татка навіть заздалегідь попередили про те, куди лізти не слід. А вона дівчина розумна та слухняна, зайві проблеми собі створювати не стане. І нікого не чіпатиме, якщо не ставати в неї на шляху.

— Зрозуміло, — сказала Ліїн, вирішивши, що спробує завести добрі стосунки з такою цікавою особою. Дочка гільдійського глави була насправді прекрасна, ні крапельки не мила. Найбільше схожа на казкову крижану принцесу.

— Далі, ось та, кароока пампушка з кучерями, яка зараз сміється…

— Простувата така? — запитала Ліїн, знайшовши очима дівчину.

— Так. Її зовнішність ще оманливіша, ніж у дочки гільдійського глави. На вигляд звичайна дочка звичайного купця, який виростив її на перинах і тістечках. А насправді одна з спадкоємиць. Знаєш, що таке Білі острови?

Ліїн кивнула.

— Ось, а це єдина дочка прима цих островів, у якій він душі не чує. Щоправда, думаю, елану Сою швидко вирахують. Вона, на відміну від тебе, не навчалася під чужим ім'ям роду в школі для магів і не пропадала на кілька років. Її і з батьком бачили, і портретики потай малювали для охочих залицятися... Правда, нікому б не радила намагатися обдурити це добродушне і наївне на вигляд створіння. Насправді у цієї діви сталевий стрижень, вона мстива і дуже розумна.

Ліїн знову кивнула.

— Далі… Так… Ага, бачиш трепетну брюнетку праворуч у кріслі біля вікна, ще одну брюнетку, що розглядає картину, і руду, що заливається разом із Соєю? Ось це і є безприданниці, яких одна сваха мріє вдало видати заміж. Думаю, їм спеціально сказали триматися одна від одної подалі і вдавати, що незнайомі. Дівчина по ліву руку рудої — одна з вовчиць, вона там навчається і шпигує, заміж виходити не збирається. Ще одна вовчиця сидить на підвіконні і мрійливо дивиться на хмари, я потім тебе з нею познайомлю. Вона чудовий маг і взагалі в цьому пташнику знаходиться для підтримки порядку. А то мало, раптом хтось когось під шумок отруїти вирішить, любовного зілля підлити… а в неї нібито сімейний артефакт, який на будь-яке подібне зілля реагує диким криком.

Ліїн хмикнула і запитала:

— Ще є вовчиці?

— Поки немає. Поки навіть ти офіційно не прибула. Так, та, яка щойно зайшла — ще одна спадкоємиця. Правда характер у неї... тримайся подалі від цієї дурепи, а то в неї цілитимуться, а тебе краєм зачепить. Загалом, гадаю, її троюрідний брат після цих оглядин отримає острови, не докладаючи до цього жодних зусиль. Дивно, що ця дівчина загалом до своїх років дожила. І так, її теж ніхто в обличчя не знає, шалена мама берегла свою дитинку від поганого впливу, у місто вивозила, переодягаючи у власну покоївку, вчила, що навколо вороги. Ось вона тепер така.

Ліїн із сумнівом подивилася на дівчину, що увійшла. На вигляд вона була розгубленою, милою, золотоволосою, кирпатою і невеликою. Дуже оманлива зовнішність, зважаючи на все.

— А як її звати? — запитала Ліїн, зрозумівши, що нікого крім Сої Мелана на ім'я не називала.

— Яка зараз різниця? Все одно на час свят буде Ромашкою чи Зябликом. Не забивай голову зайвою інформацією, ще випадково зайву поінформованість покажеш. Ще двох спадкоємиць зараз упорядковують. Одну, гадаю, ти помітила, вона ридала в кутку, поки Ашині підбирала тобі сукню. Не повіриш, але ця дурепа боїться виходити заміж, демони її знають чому. Родички та прислуга від пологів не вмирали, ніхто її не ображав, кавалери взагалі як із кришталевою чашею носились, хоча вона всім відмовила. Батько до матері теж ставився як до кришталевої чаші, а потім ще й не одружився вдруге. Може, їй хтось щось передбачив? Міг якийсь розумник заплатити за пророцтво, а ця дурепа взяла і повірила. Вона взагалі трепетна, довірлива та не пристосована до життя. Ідеальна дружина для мисливців за посагом. Думаю, за неї і дуелі будуть, і звичайне мордобиття, і найняті вбивці. Так, її теж одразу впізнають.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 108 109 110 ... 180
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"