Читати книгу - "Де немає Бога"

І це був лише початок. Запровадження пасу вперед спричинило процес поступової спеціалізації футболістів. Один із гравців нападу під час розіграшу повинен був вирішувати — кидати м’яча ресиверу чи віддавати раннін-беку, щоби той проривався по землі. Він не мав бути дебелим, швидким чи витривалим, натомість мусив уміти читати захист, якнайшвидше вирішувати, як атакуватиме його команда, та гарно кидати м’яча. Так з’явився квотербек — лідер нападу.

Квотербеку потрібен час на ухвалення рішення. Частина гравців нападу, які раніше тупо кидалися на захист, почала формувати довкола нього захисний «конверт», бар’єр, що дає змогу квотербеку вичікувати, поки не звільниться з-під опіки якийсь із ресиверів, а тоді віддати йому пас. Так виокремилися лайнмени нападу — гравці, що захищають квотербека. Лайнмени майже не рухаються і не ловлять м’яча, їхнє завдання — зупинити захисників, що атакують квотербека, тобто що більшою є маса лайнмена, то краще для команди. На ці позиції почали брати порівняно неповоротких, але надзвичайно масивних атлетів. На сьогодні зріст лайнменів складає не менше як 193 см, а вага перевищує 140 кг. Збільшення габаритів лайнменів нападу потягло за собою відповідне збільшення габаритів лайнменів захисту, чиє завдання — прорватися крізь «конверт» і завалити квотербека до того, як він віддасть пас.

Із ресиверами все навпаки, вони почали «тоншати». Сучасний ресивер — це високий, рухливий і прудконогий атлет, що вміє маневрувати на швидкості та втікати від захисників. Синхронно з ресиверами (щоби встигати за ними) еволюціонували корнербеки. Раннін-беки стали здебільшого кремезними та присадкуватими, щоби «пірнати» під височенних лайнменів і таранити лайнбекерів. І так далі…

За менш як десятиліття одинадцятеро однотипних гравців перетворилися на чітко структуровану когорту, що складається з квотербека, ресиверів, лайнменів, раннін-беків і тайт-енда, і кожен із них відзначається відмінними від решти фізичними параметрами, починає розіграш із визначеної позиції та має вузьку, чітко окреслену роль під час розіграшу. Нудний і кривавий футбол початку ХХ століття несподівано трансформувався в живі шахи. Плейбук (тобто збірка схем атакувальних розіграшів) хорошої команди часто налічує не менш як тисячу сторінок, і кожен із нападників зобов’язаний вивчити його задовго до початку польових тренувань. Так само команди захисту розробляють і відпрацьовують десятки різноманітних шикувань для успішного протистояння нападникам.

Малюнок 3. Приклад шикування перед розіграшем. Напад: КВ — квотербек; ЛН — лайнмени нападу; ЦЛ — центральний лайнмен; ТЕ — тайт-енд; ФБ — фулбек (гравець, який зазвичай прокладає шлях раннін-беку, також може прориватися з м’ячем самостійно чи отримувати пас); РБ — раннін-бек; РВ — ресивери. Захист: КБ — корнербеки; ЛЗ — лайнмени захисту; ЛБ — лайнбекери; СС — сильний сейфті; ВС — вільний сейфті.

На мал. 3 зображено приклад шикування нападу та захисту перед розіграшем.

Нижче приклад (один із тисяч можливих) переміщень гравців нападу під час розіграшу.

Малюнок 4. Схема атакувального розіграшу (захист не показано)

Додайте до цього драфт, який зрівнює шанси команд перед початком сезону, а ще так звану salary cap — установлене Лігою обмеження розміру сукупної зарплатні, яку може бути виплачено гравцям протягом сезону (станом на 2018-й — сто сімдесят сім мільйонів доларів на команду з п’ятдесяти трьох гравців, що цілковито нівелює різницю між багатими та менш заможними клубами), і ви отримаєте спортивну лігу, де не існує грандів, де кожен має шанс на чемпіонство[155], де важать не гроші, а тактична вишколеність і моральне налаштування команд перед кожним матчем.

«Портлендські Загарбники» та «Ренегати Нової Англії» вигадані, таких клубів немає серед тридцяти двох команд НФЛ, утім, описуючи перебіг 51-го Супербоулу, я спирався на реальні події — 49-й Супербоул, у якому 1 лютого 2015-го зустрілися «Seattle Seahawks» і «New England Patriots». Як і «Ренегати», «New England Patriots» відставали в останній чверті на десять очок, але змогли відігратися і за дві хвилини до закінчення вийти вперед 28–24. Як і «Загарбники», «Seattle Seahawks» промарширували через усе поле та зупинилися на відстані одного ярда від залікової зони «Patriots». Та найважливіше — долю матчу вирішило перехоплення, виконане на останніх секундах нікому не відомим корнербеком із Дивізіону ІІ студентської ліги Малкольмом Батлером, який став прототипом Брендона Бартона.

Тепер, коли ви вже маєте уявлення про схеми розіграшів і шикування, трохи більш детально зупинюся на перехопленні. «Загарбники» (команда нападу) починають розіграш перед самісінькою заліковою зоною суперників, для перемоги їм достатньо проштовхати м’яч на один ярд. За такої ситуації в «Ренегатів» (команда захисту) небагато варіантів для дій. Їм більше не потрібно захищати глибину поля (глибини вже немає, команда «сидить» у власній заліковій зоні, тож сейфті на полі відсутні), зате треба бути готовими до прориву по землі. І річ не в тім, будуть «Загарбники» прориватися чи ні, «Ренегати» змушені передусім готуватися до виносного розіграшу, оскільки це найпростіший спосіб пройти один ярд. Відтак «Ренегати» виводять на поле heavy personnel[156] — найважчих лайнменів і лайнбекерів, які стають шеренгою на гольовій лінії. Їхнє завдання — зупинити раннін-бека, не дати йому просунутися навіть на дюйм. Оскільки в «Загарбників» на полі є ресивери, «Ренегати» виставляють відповідну кількість корнербеків. Таке захисне шикування називають goal-line[157]: кількість корнерів дорівнює кількості ресиверів у команді нападу, решта — це heavy personnel.

Тепер до «Загарбників». Їхній розіграш не виносний, вони вирішують пасувати. У «Ренегатів» недосвідчений корнер, «Загарбники» про це знають і хочуть ударити по ньому. На правому фланзі нападу два ресивери (РВ1 та РВ2) розташовуються майже один за одним. Завдання ресивера РВ1 — зчепитися із корнером КБ1, сформувати «бульбашку» і тим самим завадити КБ2 (Брендону Бартону) дістатися до основної мішені в цьому розіграші, ресивера РВ2 (Лоуренса Ґрейса). Утім КБ2 вчасно розгадує задум і перехоплює м’яч.

Я розумію, як важко новачкові не заплутатися в усіх цих корнерах, ресиверах, схемах і шикуваннях. Хороші новини: американський футбол напрочуд наочний вид спорту. Просто перегляньте прототип описаного розіграшу на YouTube — фінальний розіграш 49-го Супербоулу, — і все миттю стане на свої місця. Є два відео: перше — коротке, має назву «Butler picks off Wilson to seal Patriots Super Bowl XLIX victory[158]», в ньому власне перехоплення; і друге — із ґрунтовними поясненнями англійською «The Malcolm Butler Interception