Читати книгу - "Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет"

Виборчі програми Партії регіонів наголошували на економіці, проте мало уваги приділяли верховенству закону, свободі медій, демократії, вільним виборам і корупції. Виборчі промови та програми Януковича й заяви Ахметова підкреслювали економічне зростання та високі стандарти життя, водночас вони промовисто мовчали стосовно демократизації та боротьби з корупцією[823]. Партія регіонів, яка спиралася на колишніх комуністичних виборців та робітничу базу, була однією з найбільш популістських партій в Україні. Виборча програма Януковича 2010 року, розроблена спільно з рудиментом радянської епохи, Федерацією профспілок, містила екстравагантні обіцянки про підвищення соціальних витрат і пенсій, звільнення від оподаткування малого та середнього бізнесу, субсидованих комунальних тарифів.

Ті українці, які плекали східнослов’янську та радянську ідентичність і яких легко було спіткати в Криму та на Донбасі, демонстрували більші проавторитарні тенденції та надавали пріоритет економіці та стабільності перед демократією[824]. У 2014 році демократію вважали найбажанішим типом державного управління близько 40% опитаних на Донбасі, у південних регіонах — ще менше (35,5%), тоді як на заході та в центрі України таких було понад 55%[825]. Найбільше українців, переконаних у тому, що для функціонування демократії необхідна опозиція, мешкало на заході країни (81%), найменше — на сході (46%)[826].

Пріоритет стабільності, економічного зростання, рівня життя та порядку перед демократією зумовлений вищим рівнем радянської ностальгії, який спостерігається в таких регіонах, як Донбас. Опитування Всеросійського центру вивчення громадської думки (ВЦИОМ) показало, що 64% росіян проголосували б за збереження СРСР, якби нині відбувався референдум, подібний до того, що відбувся 17 березня 1991 року, коли радянських громадян запитували, чи слід зберегти країну в її тогочасній формі. Виборці зі східної та південної України, де громадяни здебільшого надавали пріоритет економічного розвитку (50% і 64% відповідно) перед демократичними правами (20% і 22%), були частіше схильні голосувати за Партію регіонів і КПУ.

І навпаки, у західній і центральній Україні, зокрема у столиці, 41%, 48% та 45% виборців відповідно віддавали перевагу демократичним правам над економічним розвитком (32%, 35% і 36%). Станом на 2013 рік «більшість населення (55%) [була] певна, що демократія є найбільш бажаним типом державного устрою для України. Тих, хто вважає, що за певних обставин авторитарний режим може бути кращим, ніж демократичний, [було] значно менше — 19%; ще 14% виявляють байдужість до того, демократичний режим у країні чи ні (решта 13% не визначилися)». 35% українців вірили, що країні потрібна «сильна рука» (порівняно з 43% у Росії)[827]. Підтримка авторитаризму як державного ладу, привабливішого за певних обставин за демократію, була найвищою серед виборців Партії регіонів та КПУ (36%); серед електорату Партії регіонів їх було 23%, що було більше, ніж серед прихильників «Батьківщини» і навіть націоналістичної «Свободи» (16% і 20% відповідно).

За даними дослідження IFES, апатія у ставленні до демократичного розвитку була найвищою на сході, півдні та півночі України, де 39% опитаних висловилися двозначно. Менше українців зі сходу вважали Україну демократією, ніж із заходу (47% проти 36%). Найменше підтримували демократію виборці КПУ (31%), а найвищим показник підтримки був у виборців «Батьківщини» (59%). Серед виборців націоналістичної «Свободи» на користь демократії схилялася більша частка, ніж з-поміж тих українців, які голосували за Партію регіонів (відповідно 55% та 51%).

Донецька політична машина спиралася на клієнтелізм[828], силовий примус і ефективне використання державно-адміністративного ресурсу для виборчих фальсифікацій, які виявилися успішними на місцевих, парламентських та президентських виборах[829]. Ендрю Вілсон писав, що Партія регіонів — це «клієнтелістська та авторитарна організація, яка винагороджує друзів і карає ворогів»[830]. Влада означала доступ до фінансових ресурсів для патронажу та клієнтелізму, можливість навести «порядок», перемогти «противників» і купити когось із опонентів. 15% виборців