Читати книгу - "Факультатив для (не) літаючої гарпії, Крістіна Логоша"

Якось дивно — і дощ зник, наче суперники здалися. Чи задумали щось інше? Я глянула на задоволені обличчя супротивників, вони не виглядали розгубленими та враженими. Звір теж затих. Крізь невеликі щілини в камінні сочився чорний бруд. Вона випливала звідусіль, доки не утворила одну суцільну калюжу, з якої знову з'явився фантом.

Бій для Рінки ще не закінчено.

Невидимий удар у плече змусив мене відступити на кілька кроків. Куля з бруду летіла з боку суперників і мітила прямо в наше полум'я. Нас врятувало те, що Мадді в останній момент вихопила кістку і притиснула її до себе, приховуючи від снаряда.

Мене штовхнуло знову снарядом бруду. На цей раз трохи лівіше, майже не зачепив. Мадді скрикнула і відсахнулася. Її теж вдарили. Я подивилася на супротивників: павук стояв ззаду, один магік був зайнятий битвою з Рінкою. А другий створював черговий снаряд і щось перешіптувався з нагом.

На мить наг зник, і тут же Мадді скрикнула від болю. Потім полетіла чергова грязьова куля.

— Мені здається, голий — невидимка. Він зникає на кілька секунд перед кожним їх пострілом, — сказала я Мадді.

— Він — стрибун! Розриває простір і стрибає до нас сюди — страхує, щоб бруд потрапив у ціль, — здогадалася чоловічка

— Ось хитрюга! Адже це заборонено! Ми маємо безконтактні ігри!

— Заборонено, якщо власноруч гасить наш вогонь без застосування магії, а за допомогою стрибків йому можна нас штовхати.

Я до скрипу стиснула зуби, коли черговий поштовх припав мені в спину і змусив оступитися мало не на власне полум'я. В цей момент снаряд пролетів над моєю головою. Я розкрила крила, перегороджуючи йому шлях, приймаючи удар бруду на себе. Але разом з нею на мою думку прийшла дивна ідея.

— Мадді, пам'ятаєш чоловічка в акваріумі, якого ви зробили разом із Рінкою?

— Так, а що… ні-ні-ні. Я не робитиму нічого такого. Якщо батько дізнається, він мене приб'є.

— Це єдиний наш шанс. Стрибун нас дістане, — умовляла я чоловічку, приймаючи нову порцію бруду на себе, — це лише питання часу. Ми не боремося, нас просто зацьковують.

— Але я не можу…

— Зважуйся, без тебе ми не впораємося.

Умовляючи Мадді, я не помітила, як нова куля бруду полетіла в наш бік. Мадді голими руками схопила вогонь і, притиснувши до себе, ухилилася від удару. Почувся запах паленого одягу.

Коли вона обернулася, її очі були сповнені рішучості.

— Скупаємо цих нелюдів у власному бруді!

Я прошепотіла Рінке про зміну стратегії. Вона кивнула і, розкинувши землю під ногами фантома-ведмедя, виграла кілька хвилин для маневру. Мадді розірвала масивну прикрасу та зібрала каміння у долоні.

Лапа ведмедя з'явилася з ущелини, коли Рінка магією створила із бруду невеликих сніговиків. Не маючи нагоди піти зі свого турнірного місця, Мадді кинула в кожного з них по каменю.

Хвилини тринадцять грязьовиків не рухалися. З боку суперників долинув злісний регіт, вони навіть припинили бомбардування, щоб дати нам хоч якусь можливість захиститися.

Фантом-ведмідь вискочив з ями, і Рінка почала знову його відганяти від нашої кварти. Звірюга вимотував її, змушуючи захищатися то ударами блискавки, то шквальним вітром. Сили її закінчувалися, ще трохи — і вона впаде від магічного виснаження.

— Вони не рухаються, — зауважила я з досадою.

Грязевики не ворушились. Поки один, як дві краплі води схожий на того ватажка сніговиків, з яким ми билися на льодовій арені, не смикнув рукою. Потім він на дев'яносто градусів повернув голову на наш бік. Його обличчя було схоже на голову-гарбуз для Хеллоуїна. Він махнув рукою, даючи сигнал, і решта обернулася до нас.

— Ні-ні-ні! Ми — добрі, вороги там! — я махала руками, показуючи на супротивників, які не стримували істеричний сміх, спострігаючи, як наш власний витвір збирається на нас напасти.

Зібравшись у купу, грязьовики переговорили і, вишикувавшись в одну лінію, подивилися на опонентів. Сміх противників затих, вони косилися на них із тривогою.

Грязевики кинулися на супротивників. Ззаду них, ледве пересуваючи короткими ніжками, плентався маленький товстий грязенятко, який Каю нагадував Мадді.

Ведмідь-фантом відразу змінив пріоритети і кинувся на захист своєї кварти. Рінка, зітхнувши, оступилася. Я хотіла підтримати її, але стрибун штовхнув мене, і я впала на землю. І мене спіткало бачення...