Читати книгу - ""Опальна принцеса". В пошуках Дракона, Олена Гриб"

– А у вас проблеми з логікою? – буркнув він. – На вашому місці будь-хто б здогадався.

«Покажіть мені хоч кого-небудь, хто побував на моєму місці!» – ледь не огризнулася я.

Але реагувати на бездушний характер Рікадора не мало сенсу. Тим паче, я обіцяла поводитись чемно. Заради Ріка. Мого Ріка. Того самого Ріка, що затулив мене від кулі. Який цінує мою компанію. Для якого значення маю я, а не вигода для Долінеї/Ластонії.

Я мріяла обійняти його і розуміла, що цього ніколи не станеться. На відміну від «ідеального чоловіка», який був фантомом, Рік справжній, але наша «біологія» не залишала надії на стосунки. Хіба що тримати біля себе шаєра… Ха-ха. Рікадор не оцінить цю ідею.

«І з Ріком ти не побачишся. Він заважає владі, його існування – загроза для нинішнього правителя. Тобі можуть обіцяти що завгодно, це нічого не означає», – мугикнув внутрішній голос.

Він у мене реаліст. Ріже правду без жалю. Ненавиджу його!

– На якій відстані це працює?

Рікадор відірвався від споглядання стіни:

– Ви ще тут? Невже слово «покваптеся» занадто складне для вашого сприйняття?

– Пригнічення силового поля! Як воно працює?! На якій відстані від об’єкта?

Він знизав плечима:

– Через дві хвилини я піду, і ви перевірите це експериментально. Коли повернуся через тиждень, поділитеся спостереженнями. Доти будете замкнені тут. Півтори хвилини, до речі.

Я зачинила двері в спальню і кинулася до шафи. Шкіряні штани, джинси чи дещо в стилі вісімдесятих? Усе інше – або широке, або вище коліна. Навіть спідниці лише міні! Ну який ідіот збирав цю колекцію?! Поправка: який ідіот вважав цю колекцію придатною для Долінеї?

З верхньою частиною вбрання теж біда: три чверті речей якщо не «бронеліфчики», то всілякі топи. З більш-менш стриманого – чорна майка, світло-блакитна сорочка і тонка літня блузка з рюшами.

– Тридцять секунд, – долинуло з вітальні.

Я вибрала джинси і сорочку. Найнейтральніше, хіба ні? Повсякденне, ніяких яскравих кольорів і спірних деталей, нічого прозорого і двозначного.

– Ви гарні, Анню, – охарактеризував мій зовнішній вигляд шаєр.

– Справді? – Я не повірила йому ні на мить.

– Звісно. Та й нічого кращого Долінея запропонувати не може. Хіба що циркове трико, проте пресі це не припаде до смаку. Краще вам прославитись ексцентричною і безсоромною, аніж ненормальною.

«А наші думки часом збігаються», – зауважила я.

Рікадор оглянув мене з ніг до голови.

– Вам точно це подобається? – уточнив прискіпливо. – Ви не вважаєте цей одяг мерзенним?

– Боїтеся, що моя підсвідомість сприйме його за сміття і знищить прямо перед камерами? – Завдяки Ріку я більш-менш розуміла, як діє силове, щоб його, поле. – Мене попередили про ризики. Не хвилюйтеся, вас не зганьблю. Білизна з мене точно не зникне. Гарантую. Вона супер, претензій ніяких.

Нащо я уточнила? Фізіономія шаєра не здригнулаь, але можу заприсягтися: Рікадор подумки схопився за голову і роздумує, чи не обійтись у своїх невідомих планах без моєї участі.

– Мовчатиму, – пообіцяла я. – Чесно.

Він ледь помітно поморщився і попрямував до дверей.

– Ходімо, Анню. – Натиснув на важіль. – Кано пояснить, що від вас вимагається.