Читати книгу - "У пошуках легенди Книга 1 , Yu Lee"

– «Більше жіночної і трохи вітряної жінки я ще не зустрічала, як можна так різко заглибитись у свої ж фантазії, і робити це так часто», – думала я, спостерігаючи за нею. Я намагалася її слухати, але зрозуміла, що вона несе повну нісенітницю, та й у голову взагалі лізли інші думки. Розглядаючи вкотре малюнок на спині Ніка, я намагалася зрозуміти, що за дивне тривожне відчуття мене гнітить. І раптом мене осяяло, через що склалося враження, що вся моя кров пішла в п'яти. На обличчі у мене утворилася погана усмішка, з якою я ніяк не змогла впоратись. Нік, коли одягався, помітив, що я дивно поводжуся, і це було навіть м'яко сказано.

– Що з тобою? – він уважно дивився на мене, а я мовчки посміхалася і не знала, як вийти з цього стану хворої на голову людини. Я думала, що сьогодні вистачить з мене випробувань, але Нілла вирішила добити мене остаточно.

– Слухай Анніка, мені ось тепер стало дуже цікаво, а як виглядає твоя печатка. Адже, як я вже говорила, кожен малюнок унікальний і створений виходячи з внутрішнього світу та характеру власника. Може, таке станеться, що твій майбутній чоловік уже знаходиться в нашому палаці, і я зможу його знайти для тебе, – з турботою говорила вона.

– Якось мені не хочеться брати участь у всьому цьому, – зізналася я, але вона не припиняла мене благати поглядом, поки я не здалась. – Мені теж роздягатися доведеться, щоб показати малюнок, – попередила я, сподіваючись, що вона передумає, увійшовши у моє становище. Адже тут знаходяться  двоє чоловіків, але не так сталося як гадалося.

– Я заплющу очі або відвернусь, тому можеш не боятися, – сказав Орн, який явно вже звик до таких ситуацій.

– От бачиш, жодних проблем немає. Давай, показуй, ​​– сказала Нілла, і я помітила, як блищать її очі в передчутті. Цієї миті я зрозуміла... що, все, гаплик! З цієї прірви вже не видертися, залишилося тільки змиритись і зробити те, що просять. Озирнувшись на всі боки, я помітила двері, що ведуть на балкон. Туди я і попрямувала, щоб зняти верхній одяг, а щоб було видно весь малюнок, мені потрібно, як і Ніку зняти все вище пояса. Але ж я не хлопець, я не можу в такому вигляді просто розгулювати, є ж деякі правила пристойності, зрештою. Тому те, що зняла, я взяла до рук і притиснула до грудей. Адже мені татуювання показати треба було, а не спокушати присутніх. Повернувшись до кабінету, я зрозуміла, що щоки у мене горять від збентеження. Нік дивно посміхався, мабуть тому що вже  бачив мій теперішній зовнішній вигляд і він мерзотник не поспішав відвертатися.

– І де вона? – не терпілося Ніллі скоріше оцінити мою магічну печатку, і я, дорахувавши до п'яти, все ж таки зважилася і повернулася до неї спиною, тим самим відкриваючи вигляд, на дивний малюнок, і чекаючи її вердикту про який сама вже здогадувалася.

– «Давайте знайомитись, ось вона, та дівчина, якій не позаздриш через занадто велику печатку. Хоча мене вона якось не сильно соромить. І якщо вже на те пішло, соромить мене більше те, що довелося роздягнутися практично перед незнайомими людьми», – подумала я. Деякий час стояла тиша, і мені дуже захотілося повернутися.

– Неймовірно! – Нарешті хоч щось сказала Нілла а я аж сіпнулася від несподіванки. Мабуть, вона зрозуміла те, про що я здогадалася трохи раніше, а я ж те саме сказала, коли вперше побачила цей малюнок у себе на спині.

– Побачила щось цікаве? – раптом поцікавився Нік.

– Слухай, а ти можеш мені ще раз показати свою спину, бо в мене щось погано з пам'яттю.

– «Ну, почалося», – подумала я. А Нік знову не зміг відмовити своїй новоспеченій бабусі у подібній послузі. – «І що ви мені накажете тепер робити. Мовчки стояти і чекати на свій вирок?», – думала я, що буде далі. Нік у цей час без опору знову зняв верхній одяг, і Нілла підвела його ближче до мене. Ми стояли пліч-о-пліч, як на стройовій перед парадом, поки вона порівнювала наші печатки, аж раптом і зовсім покликала свого чоловіка. Тепер вони удвох розглядали малюнки і щось обговорювали, тільки дуже тихо, тож я не почула жодного слова. Можливо, це взагалі відбувалося подумки тільки між ними.

– Любі мої, як же ми за вас раді, – нарешті сказала вона з широкою усмішкою, а я тим часом маленькими кроками хотіла злиняти з цього місця. Хоча, звичайно, краще було б, якби я провалилася під землю, так само як тоді в печеру.

– Що перепрошую? – не зрозумів Нік і повернувся до неї, адже бачив одного разу мій малюнок на спині, коли вилікував, це я не раз встигла розглянути наші малюнки і помітити, що вони схожі, тільки раніше я не думала, що це так пов’язано.

– Ну от, приїхали, – прошепотіла я.

– «Ти щось про це знаєш?», – запитав у мене Нік подумки, мабуть він все ж таки почув мене, і мені довелося зупинити свою втечу.

– «Я тільки припускала, але судячи з реакції твоєї бабусі, моє припущення виявилося правдою, тому готуйся і слухай», – сказала я йому так само, але він нічого не відповів. Мабуть, я заплутала його ще більше, або я не змогла йому подумки донести свої слова, адже він не завжди відповідає на мої думки.

– Я навіть і не думала, що таке може статися в такому юному віці і що я стану такому свідком, – продовжувала Нілла поринати у свій рожевий світ романтики. Їй би книги писати, гадаю вона стала б популярною письменницею у жінок.

– Мені здається, чи відбувається щось дивне? – не розумів Нік, що коїться, і швидко накинув на себе сорочку, чого я так швидко зробити не могла.