Читати книгу - "Королева місяця та сонця, Дроянда"

Дроянда уважно дивилася на навколишню природу, вдихаючи свіже повітря. Все навколо було гармонійно: дерева шурхотіли на вітрі, а дзюрчання річки створювало ідеальний фон для їхнього спільного часу.

— Це прекрасно... я навіть не уявляла, що тут так спокійно. — відповіла Дроянда, опускаючи погляд на свої ноги, що торкалися трави.

Після прогулянки вони повернулися до будинку, де Нортон запропонував зробити чай і посидіти біля вогнища. Пізніше, коли вечеря була готова, вони сіли за столом, і атмосфера стала ще теплішою.

— Це найкращі вихідні, які я коли-небудь проводила, — сказала Дроянда, обмацуючи чашку з чаєм, який вони готували разом.

Нортон усміхнувся і підійшов ближче до неї.

— Я радий, що тобі подобається, Дрояндо. І я дуже щасливий, що ти тут.

В той момент між ними не було слів, але їхні погляди говорили більше, ніж будь-які слова. Це був час, коли вони могли відпочити від всього, розслабитися і просто насолоджуватися один одним, відчуваючи, як їхні зв'язки стають ще міцнішими.

Після вечері вони вийшли на вулицю, щоб подивитися на зорі. Нічне небо було неймовірно чистим, і зорі виглядали так, ніби можна було доторкнутися до них.

— Вони такі далекі, але водночас дуже близькі, як ми з тобою, — сказала Дроянда, дивлячись вгору.

Нортон обійняв її, і вони залишилися в тиші, вдихаючи прохолоду ночі і відчуваючи, що час зупинився. Ці вихідні стали для них можливістю не тільки відпочити, а й ще глибше зрозуміти один одного.

— Дякую за цей момент, — шепотом сказав Нортон, і вони повернулися до будинку, щоб провести ще одну спокійну ніч разом.

Так пройшли їхні вихідні, сповнені тиші, гармонії і любові, що тільки зміцнювала їхній зв'язок.