Читати книгу - "Том 12"

частками щомісяця чи коли тобі буде вигідно, то се мене зовсім загоджує, якби ж екстрено стало конечним для мене отримати одразу більше, то я тоді по правді тобі напишу і попрошу вислати. Сього року я зважила, щоб, коли буду в Єгипті, не наганяти так економії, як торік, а краще прожити там менше часу, та в кращих умовах, а то, признатись по правді, торік, крім промаху з туберкуліном, був ще той промах, що на январ — февраль я поселилась у північній хаті, а се і в Єгипті зимою не слід, та й зарібками часом захоплювалась більше, ніж докторові подобалось.

Дехто з кутаїсців запевняє, що звідси варто виїздити тільки на февраль— март, але я в те не вірю, бо метеорологічні таблиці показують найбільші дощі на всі три зимові місяці, та так воно, певне, і єсть. Дощі перепадають і тепер (якось і 2 дні зряду лило), але се перемежається такою чудовою погодою, що якось уже прощаєш. Я бачила три осені в Ялті, але вони всі були гірші від тутешньої — чи се завжди так, не знаю. Місто тут непогане, а річка і околиці навіть дуже гарні. Як коли вирвешся від своїх обов’язків на відпочинок, то приїзди до нас. Хата у нас велика (тут за

4 чи за 6 кімнат однакова плата, тому ми маємо 6), при ній чималий садок, де Маруся саме тепер збирається сіяти шпинат і редиску, живемо ми в «особняку», так що і Михальові буде простор. (Еге, скажи Михальові, що тут літав Уточкін, тільки я його не бачила, бо ще була слаба).

Щодо історії моєї, то я ніяк не придумаю, до якого історика з нею вдатись. Кримського не хочу трудити, бо знаю, що він тепер часто дуже слабує на очі, то читання чималого рукопису могло б йому зашкодити, але, може, я попитаю його, до кого б він порадив удатись. Все-таки дай переписати і пришли мені переписане (може, вже в Єгипет), то я перше перегляну сама.

А тепер у мене ще до тебе прохання. Коли ти сама призволяєш держати такі давні рукописи у себе, то чи не прийняла б ти до себе і наш так званий «архів» — рукописи, що вже використані, давні листи і т. і., сього набереться на скриню в 1Ѵ2ХІарш. завбільшки. При нашому бродячому житті (а воно ще, либонь, довго мусить бути таким) все це дуже нівечиться і обтяжує. Якщо ти не маєш перспективи блукання перед собою, то, може, тебе не обтяжила б така скриня, стоячи десь у кладовці, але як се тобі невигідно, то скажи, не стісняючись. Іще хотіли б ми тобі послати збираницю книжок і журналів прочитаних і хоча не зайвих, але і не необхідних для нас, що лежать у нас без ужитку, бо тут читачів на їх нема, а в Катерино-славщині могли б людям послужити під твоєю опікою, може, і в самій Кам’янці. Деякі з них можна б і пожертвувати в якусь відповідну бібліотеку (ми б зазначили, які саме), а деякі ми просили б, щоб ти подержала у себе, хоч і мертвим фондом, але з тим, щоб ми колись, усталившись десь на міцно, взяли б їх. Одіслати їх в Колодяжне або в Гадяч мені не хотілось би, бо то на пропаще і нікому з пропажі навіть користі не буде — просто миші поїдять або на «цигарки» підуть; тут вони теж з різних причин не дуже певні життя, коли мене і Кльоні нема дома, отже, було б нам спокійніше, якби ти їх прийняла. Тільки, може, я уявляю собі твоє життя більше усталеним, ніж воно єсть (я, напр., не знаю, чи ти вже затверджена губернатором), коли ж і ти «номад», то се, звісно, було б тягарем для тебе таскати кілька пудів «завазадла» архівного по всіх усюдах за собою і платити за нього по дорогах (ми вже немало заплатили), і я б ніколи не зважилась таке накидати тобі. Напиши мені, коли можеш, скоріше, як ти відносишся до сеї справи, щоб я ще до виїзду на зиму могла знати, як я маю розпорядити з паперами і книжками.

15.XI. Ні, видно, прийдеться одвикнути писати такі довгі листи. Перервала писання, було ніколи, а вчора цілий день кисла, боліла спина і живіт і напала непоборима апатія, а лист лежав тим часом.

Се я хотіла порадити тобі, якщо ти поради приймаєш, не готуватись ще сеї зими до докторських іспитів. Мені здавалось у Києві, що твоє здоров’я дуже захитане, і тепер я думаю, що тобі слід би якось його укріпляти, а не розхитувати ще більше надмірною працею. Ще чи вдасться, чи ні, витягти якусь користь з того докторського диплома, а шкода від форсованої роботи напевне буде. Глядися, Лілеєнько, дуже тебе прошу. Краще вишивай свою колекцію до вистави, се робота спокійна і, певне, не може дуже втомити. Може, в тебе є такі рисунки, з яких я зуміла б вишити, то пришли, я з охотою поможу тобі, я часто буваю в такому стані, що тільки вишивати й здатна, а більш до нічого, тому й вишиваю чимало (лежачи). Мені навіть цікаво було б отримати нові узори не хрестиками.

Чи вже у тебе тепер Оксана і Дора? Як у тебе, то поцілуй їх від мене і скажи, що напишу їм, як знатиму, де вони саме. Дорі я дякую за лист і за готовність вислати мені гроші. Оксані (знов-таки, якщо вона приймає поради) я б радила побути у тебе, поки мине сподіваний критичний період; адже ніколи за кордоном вона не зможе врядитися так з їдою і іншими вигодами, як се, напевне, можливо тепер у тебе, а вона ж тепер повинна дуже про се дбати, жертвуючи навіть всякими іншими своїми і Тоси-ними інтересами. Я тепер не раз мушу жалувати, що в свій час дуже нехтувала тим, що здавалось мені «егоїстичним», бо тепер мій «альтруїзм» вилазить боком не тільки мені, а й тим, для кого він нібито найбільше мав служити... Ну, та моя біда скінчиться на моєму тільки поколінні (є шанси так думати принаймні), то ще се невелика біда, а людям, нормальнішим у сьому напрямі, ніж я, і перспективи стоять ширші. Я знаю тут родину, де всі причини на те, щоб діти виходили хворі та кволі, а проте та дитина, яку я бачила, здорова якось надзвичайно, хоч на виставку, і то