Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Золотий дім 📚 - Українською

Читати книгу - "Золотий дім"

305
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Золотий дім" автора Ахмед Салман Рушді. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 110 111 112 ... 114
Перейти на сторінку:
двох днів після випадку з білизною.

А потім стався вибух.

Щось пов’язане з газопроводом. Різні інстанції перекидали провину одна на одну, тут не проведено перевірки безпеки, там помилка, пов’язана з людським чинником, витік, іскра, бубух. Або ж це міг бути якийсь безсоромний власник нерухомості, що незаконно врізався в трубу під землею, витік, іскра. Можливий злочин, незаконна газова труба, прихована від інспекторів енергокомпанії, можливе звинувачення у вбивстві, власник нерухомості не відповідає на дзвінки й відсутній за місцем проживання. Хто запалив іскру? Невідомо. Буде проведено розслідування, звіт із якого буде складено у належний час. Версію терористичного акту відкинуто з самого початку. Ніхто з робітників, на щастя, не постраждав. Від вибуху вилетіли шиби, задрижали стіни й утворилася куля вогню, від якої зайнявся будинок пана Нерона Ґолдена. На той час у будинку перебувало четверо дорослих і одна дитина: власник, його дружина, її мати, малолітній син власників та працівник, пан Майкл МакНеллі. Виявилося, що будинок тривалий час не утримувався в належному стані: ніхто не здійснював поточного обслуговування автоматичної системи пожежогасіння, і вона не спрацювала. Пан МакНеллі перебував у кухні, де розігрівав на сковороді оливкову олію, готуючи для господарів обід. Згідно з його початковим твердженням, вибухова хвиля висадила кухонні вікна, а його самого збила з ніг, і він відчув запаморочення. Він переконаний, що знепритомнів, а потім отямився й доповз до дверей у Сади між Макдуґал-стріт і Салліван-стріт. Там він знову знепритомнів. А коли опам’ятався, кухня була охоплена вогнем, а язики полум’я виривалися з охопленої вогнем сковороди й стрімко ширилися по всьому першому поверху. Інші мешканці будинку були нагорі. Шлях до виходу їм було відрізано. Пожежна охорона відреагувала, як завжди, миттєво. З огляду на будівельні роботи мали місце певні проблеми з доїздом. Але вогонь було швидко затримано й обмежено до одного житлового будинку. Жоден інший будинок в околиці не постраждав.

В епоху смартфонів, звичайно ж, цю подію зафіксовано на численних знімках та відео. Багато з них пізніше передано до відповідного підрозділу Департаменту поліції Нью-Йорка для детального аналізу, що міг би пролити більше світла на те, що сталося.

Але в домі Ґолденів того дня кілька людей потрапило у вогненну пастку. У домі розігралася велика драма, що закінчилася потрійною трагедією й одним дивом.

Згідно з непідтвердженими джерелами, кілька осіб чули, що на горішньому поверсі маєтку хтось грав на скрипці.

Коли я уявляю язики полум’я, які здіймаються так високо, що, здається, лижуть самі небеса, язики полум’я родом немовби з картини Ієроніма Босха, мені важко втриматися при тій вірі в добро, якій я себе присвятив, важко не відчути пекучого жару розпачу. Мені здається, що вони, язики, пожирають увесь світ, який я пізнав, у їхньому жовтогарячому жарі тане все, що було мені дороге, все, за що я мав боротися, що мав захищати й любити, як мене виховували. Здавалося, у вогні горить сама цивілізація, мої надії, надії жінок, надії на добро для нашої планети й на мир. Я подумав про всіх тих мислителів, котрих спалено на вогнищі, усіх тих, хто повстав проти панівних сил і догм свого часу, і відчув, що сам я й увесь мій знедолений рід скуті тепер міцними ланцюгами й оточені жахливим полум’ям: вогнем охоплений Захід, палає Рим, варвари не біля воріт, а всередині, наші власні варвари, яких ми самі вигодували, самі випестили й возвеличили, самі їм потурали — рівно настільки ж наші, як наші діти, вони піднімалися тепер, мов малі дикуни, щоб обернути на попіл світ, який їх виростив, і навіть підпалюючи його, стверджували, що насправді його рятують. Був це вогонь нашої погибелі, і потрібно буде з пів століття, а то й більше, щоб відбудувати те, що він знищив.

Так, я страждаю схильністю до перебільшення, цю давнішу хворобу я мушу лікувати, але ж іноді буває так, що й параноїка переслідують, іноді світ буває більш роздутим, перебільшеним, більш гіперболічно апокаліптичним, ніж могло би привидітися в найбільш нестримних мареннях апокаліптикам-гіперболістам.

Отож я бачив темне полум’я, темне полум’я пекла, що лизало священний простір мого дитинства, єдине місце в цілому світі, де я завжди почувався захищеним, завжди втішеним і ніколи загроженим — зачаровані Сади, і я отримав останній урок, засвоєння якого відділяє нас від невинності. Що безпечного простору не існує, що чудовисько завжди чатує біля воріт, а якась частка того чудовиська таїться також усередині нас і ми самі — ті чудовиська, яких завжди боялися, і яка б краса нас не огортала, як би нам не щастило з життям, із грошима, з родиною, з талантом чи коханням, наприкінці шляху палає вогонь, який пожере нас усіх.

В «Ангелі-винищувачі» гультяї на банкеті в Мехіко виявили, що їх утримує в салоні розкішного маєтку їхнього господаря, сеньйора Едмундо Нобіле, якась невидима сила. Послідовники сюрреалізму могли дозволити собі ухильність і химерність поезії. Справжнє життя в Садах було набагато більш прозаїчним. Нерона, Василісу, її бабцю в хустці й мого сина ув’язнила в будинку Ґолденів банальність, смертоносна шаблонність, убивчий реалізм вогню.

Якби життя було фільмом, я б дізнався про пожежу, помчав би туди на повній швидкості, мов супергерой, відбився б від рук, що намагалися мене затримати, кинувся б у полум’я і, поки довкола падали охоплені вогнем балки, виніс би звідти свого сина, міцно затуливши його руками. Якби життя було фільмом, він припав би головою мені до грудей і шепотів: Тату, я знав, що ти прийдеш. Якби життя було фільмом, фінальною сценою була б панорамна картина Ґринвіч-Вілидж, де в центрі кадру димівся б дім Ґолденів, я б віддалявся із сином, а у тлі наростала б якась відома пісня, наприклад, «Beautiful Boy» Джона Леннона, і поповзли б кінцеві титри.

Цього не сталося.

Коли ми з Сучітрою добралися до Макдуґал-стріт, було вже по всьому. Майкла МакНеллі забрали до клініки «Маунт Сайнай Бет Ізреєл», де його згодом допитають детективи нью-йоркської поліції, які знімуть із нього підозру в підпалі. Інші дорослі загинули, перш ніж рятувальники дісталися драбиною нагору; Нерон і бабуся надихалися диму, вчаділи, і їх уже не добудилися. В один момент емоції сягнули піку. Прекрасна пані Ґолден, Василіса, з’явилася у горішньому вікні, тримаючи в руках майже чотирирічну дитину, вигукнула: «Господи, врятуй мого сина», — і, перш ніж хтось зумів до неї добратися, жбурнула дитину з вікна якомога далі від вогню. Один із пожежників, що прибули на місце події, Маріано «Мо»

1 ... 110 111 112 ... 114
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Золотий дім», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Золотий дім"