Читати книгу - "Отець всіх лис, Марк Лапкін"

З вершини зруйнованого будинку летіли люди. У деяких серця зупинялися ще під час падіння, але більшість гинула внизу, розбиваючись об тверду землю.

Монахи-воїни бачили, як одній вельми великій сім'ї вдалося сховатися в половині своєї квартири, що залишилася. Сім'я тряслася від страху і тремтіла від холоду у своєму останньому вцілілому кутку. Чотирьом поколінням не було куди тікати, адже на місці, де в них раніше була обідня кімната, виникло велике нічого.

На відміну від безодні, ступаючи в яку спостерігач може в ній розчинитися, зникнути або, в рідкісних випадках, здійнятися над нею, одночасно віднайшовши себе, потрапляючи у велике ніщо, наслідки будуть однозначні й прості. Уціліла в кутку сім'я могла розглянути внизу з десяток мокрих прикладів свого можливого майбутнього, звісно, якби наважилися вони тікати від Двохвістки у "велике нічого".

Олег серед перших наблизився до двохвостого аватара Мари, як зі спини мерзенної тварюки скоро дозрів жовтий прищ. Прищ тихо лопнув, і з нього витягнулася худа нога велетня з прилеглою до неї великою п'ятипалою ступнею.

Нога спробувала одразу ж і розчавити Олега, але той встиг різко відстрибнути вбік. Олега майже зачепило мізинцем 8-ми метрової стопи.

А ось двом монахам храму Мари, які бігли відразу за Олегом, пощастило менше. Вони цілком опинилися під важкою Стопою, з-під якої ледь лунав слабкий стогін. Це один із монахів Мари безмовно корчився від болю, але не порушував своїх німих обітниць.

Олег підвівся на ноги і схопив свою булаву двома руками. Хворий ніготь, у який він збирався бити, не тільки видавав нестерпний сморід, а й слабо кріпився до гігантського мізинця. По краях від нігтя шкіра стала червоною, запаленою. Кутикула була відсутня. Під нігтем плавала зелена бульбашка з мертвої крові. У мовчазній люті Олег вдарив булавою саме туди.

Нігтьова пластина від самого початку не здавалася міцною, і один помах Хільді повністю її розбив. Олег не поспішав витягувати колючу булаву з мізинця і пішов з нею вперед, розпорювати цей палець від нігтя і до самої основи його проксимальної фаланги.

- Пальчик не болить? - запитав Двохвостку Олег і вирвав із великого мізинця свою булаву.

Нога, що росла зі спини аватара Мари, піднялася вгору від болю. З її блідої Стопи текла кров і сповзали уламки вбитих нею ченців-воїнів. Вниз упали й уламки їхніх золотистих списів. Сама Двохвостка вже зруйнувала ту частину будівлі, де в кутку ховалася велика родина.

Стопа перестала тремтіти і заспокоїлася. Їй треба було помститися кривднику у фіолетовій робі, і вона самою п'ятою цілилася прямо в нього.

Поглядаючи нагору, Олег стрибав з боку в бік, але тінь від Стопи переслідувала його і ставала дедалі меншою. Коли Нога вже мала намір розчавити Олега, той сам уперся в землю, заплющив очі і наче солдатик з олова підняв свою залізну зброю над головою.

Велика Стопа зупинилася, але не від страху перед гострими шипами Хільді. Це могутні ченці в запорошених білих робах приспіли Олегові на допомогу.

Ногу утримувало кілька учнів зі Школи Святої Дірки від Дупи, хоч від початку її й прийняло дерево. Те саме деревце, яке ватажок білих роб зірвав із пагорба нещодавно. Зараз це маленьке дерево було все в крові й іржавим цвяхом стирчало зі зворотного боку гігантської Ступні.

Олег розплющив очі й побачив поруч старшого дірку від дупи. Той стискав у руках стовбур від дерева.

- Навіщо було стояти як укопаний? - дивлячись на Олега, запитав його ватажок монахів у білому. Не дочекавшись швидкої відповіді, Чемпіон зі Школи Святої Дірки від Дупи доповнив: - Я бачу - ти трохи тугуватий.

- Коли таке чуєш від дірки в дупі, навіть сперечатися нерозумно, - без частки образи відповів Олег і вискочив з-під великої п'яти.

Наступний удар булавою припав на сухожилля над великою П'яткою. Булава застрягла в Нозі, і Олегу довелося всією спиною виривати її назад.

Закривавлена Стопа з деревом посередині піднялася в повітря. Удар по сухожиллю змусив її розгубити тонус. Стопа виглядала розслабленою, але тут же спробувала тупнути по ченцях ще раз.

8-ми метрова стопа вдарила по землі ребром, але нікого не зачепила.

Монахи у фіолетових робах швидко загнали списи під кожен ніготь, а учні Школи Дірки кругляками дробили її плеснові кістки. Одночасно з цим, Олег встромив найдовший шип на булаві в худу Ногу. Як фабричні ножиці проходять крізь тканину, так і довгий шип роздягав безволосу велику Ногу.

Нога, що росла зі спини Двохвостки, вирвалася від своїх мучителів угору і відтоді більше не торкалася землі.

Ступня продовжувала трястися в агонії. Вона помітно виривалася з ритму решти, в рази коротших кінцівок, що ростуть по всьому тілу аватара Мари.

Незважаючи на покалічену ногу, сама Двохвостка вже встигла "проїсти" більше, ніж половину від усього квадратного блоку. М'ясна гусінь впивалася в житлову будівлю, як цікавий дитячий палець протискується в медові соти.

Ефект Дінг-Тхонга штовхав Олега до дій. Він підійшов до туші самої Двохвостки і почав лупити її своєю колючою зброєю.

Спочатку Олегу знадобилося відбити всі дрібні руки, що росли з тіла аватара Мари. Рученята вище, реагуючи на присутність злого монаха, загрозливо тягнулися до його обличчя і смикали пальцями, імітуючи тваринні кігті. Він відбив і ті руки.