Читати книгу - "20 000 льє під водою"

Тим часом страхітлива вервечка наближалася. Кашалоти вже угледіли китів і готувалися до бою. Можна було заздалегідь сказати, що перемога залишиться на боці кашалотів, і не тільки з тієї причини, що кашалоти краще пристосовані для боротьби, аніж їхні беззубі супротивники, але і тому, що кашалоти можуть довше од китів залишатися під водою, не переводячи, так би мовити, подиху.

Час був поспішати на допомогу китам. «Наутілус» пішов під воду. Консель, Нед і я сіли біля вікон у салоні. Капітан Немо пройшов у штурвальну рубку і сам став коло керма, щоб особисто керувати своїм судном, котре перетворилося на знаряддя винищування.

Незабаром оберти гвинта прискорилися, і судно узяло великий хід.

Кашалоти уже вступили в бій з китами, коли на поле битви вийшов «Наутілус». Капітан мав намір урізатися в стадо великоголових. Кашалоти спочатку не дуже стривожилися, побачивши чудовисько, котре втрутилося в їхню сутичку з китами. Але незабаром вони відчули силу його ударів.

Оце була битва! Навіть Нед Ленд прийшов у захват і ляскав у долоні. «Наутілус» у руках капітана перетворився на грізний гарпун. Він врубувався в ці м’ясисті туші і розсікав їх навпіл, полишаючи за собою закривавлені шматки м’яса. Страшні удари хвостом по його обшивці були для нього не відчутні. Поштовхи могутніх тулубів — йому заввиграшки! Знищивши одного кашалота, він кидався на іншого, повертався з галса на галс, щоб не упустити жертви, давав то передній, то задній хід, занурювався, покірний волі штурмана, у глибини, коли тварина ішла під воду, спливав услід за ним на поверхню океану, йшов у лобову атаку або завдавав удару з флангу, нападав із фронту, з тилу, рубав, різав своїм страшним бивнем!

Яка йшла різанина! Яке вировисько у океанських водах! Який пронизливий свист, яке передсмертне хрипіння виривалося з горлянок оскаженілих тварин! Розвихрені ударами могутніх хвостів, спокійні океанські води вирували, як у казані!

Цілісіньку годину тривало це грандіозне побоїще, де хижакам не було пощади. Кілька разів, об’єднавшись у загоїш по десятеро-дванадцятеро особин, кашалоти переходили в наступ, намагаючись розчавити судно своїми тушами. Роззявлені зубасті пащеки, страшні очі тварин, що металися по ту сторону вікон, викликали в Неда Ленда лють. Він обсипав тварин лайкою, грозив їм кулаками. Кашалоти впивалися зубами в залізну обшивку підводного корабля, як собаки хапають в горло зацькованого кабана. Але «Наутілус», волею керманича, то тягнув їх за собою в глибини, то вискакував на поверхню вод, не зважаючи на величезну вагу і могутні лабети тварин.

Нарешті, купа кашалотів розсіялася. Вировисько на морі вляглося. Ми спливли на поверхню океану, відкрили люк і піднялися на палубу.

Море було геть чисто покрите спотвореними трупами. Розрив снаряда не міг би так почикрижити, розтерзати, попатрати ці м’ясисті туші. Ми пливли серед гігантських тіл із блакитнуватою спиною, білим черевом, з вивернутими нутрощами. Кілька переляканих кашалотів дременули геть. Вода на кілька миль доокіл забарвилася в пурпур, і «Наутілус» йшов по морю крові. Капітан Немо підійшов до нас.

— Ну, містере Ленд? — сказав він.

— О, пане капітане, — відповів канадець, запал якого уже встиг охолонути, — справді, видовисько страшне. Але я мисливець, а не різник, а це справжня бойня.

— Не бойня, а винищування шкідливих тварин, — заперечив капітан. — І «Наутілус» — не ніж м’ясника.

— А по-моєму, гарпун краще, — стояв на своєму канадець.

— У кожного своя зброя, — відповів капітан, пильно дивлячись на Неда Ленда.

Я побоювався, щоб канадець у запалі суперечки не наговорив капітану зайвого, що могло мати невтішливі наслідки. Але його гнів охолов, коли він побачив кита, до якого в цей момент підходив «Наутілус».

Тварина не встигла вивернутися від зубастих кашалотів. Я відразу ж узнав південного кита з абсолютно чорною, ніби сплющеною головою. Анатомічно він відрізняється від звичайного кита і від нордканського тим, що його сім шийних хребців зростаються і що в нього на двоє ребер більше, аніж у північних його родичів. Нещасна тварина лежала на боці; усе черево в нього було в ранах. Кит був мертвий. На краю його понівеченого плавця зависло дитинча, яке йому не вдалося врятувати. З пащі загиблої тварини, між пластинками китового вуса, струмочком текла вода.

Капітан Немо причалив до трупа тварини. Двоє матросів вилізли на бік убитої тварини, і я, на свій подив, побачив, що вони виціджують молоко з його молочних залоз, якого там зібралося близько двох-трьох тонн!

Капітан запропонував мені чашку теплого молока Я не міг приховати своєї відрази до цього напою. Але він запевнив мене, що молоко чудове і на смак нічим не відрізняється від коров’ячого.

Я спробував і виявив, що молоко справді прекрасне. Отже, ми збагатили наші продуктові запаси корисним надбанням! Масло і сир внесуть приємну розмаїтість у наше повсякденне меню.

З того дня я став із тривогою помічати, що Нед Ленд у ставленні до капітана Немо виявляє явну ворожість, і вирішив пильно стежити за кожним кроком канадця.