Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Багряні жнива Української революції, Роман Миколайович Коваль 📚 - Українською

Читати книгу - "Багряні жнива Української революції, Роман Миколайович Коваль"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Багряні жнива Української революції" автора Роман Миколайович Коваль. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта / 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 111 112 113 ... 151
Перейти на сторінку:
і брудних костюмах та сорочках, справляючи «хворобливе, негативне вражіння».

Особливо вразили Миколу події ночі, коли фельдмаршал Ейхгорн зі своїм штабом зустрічався «з повним складом Кабінету Міністрів». Ця зустріч відбулася у Житомирі, у будинку губернатора. Українських старшин, які охороняли уряд, просто розлютив і викликав сльози розпачу «забитий, затурканий, якийсь пригнічений зовнішній вигляд наших міністрів, у недбалих одягах, збитих каблуках на черевиках». А поруч блищали німецькі офіцери — суворі, офіційні й горді. Зрозуміло, чисті та охайні.

Українські старшини, серед них і Сціборський, стояли осторонь «і дивилися на цю історичну зустріч, стискуючи зі злобою п’ястуки». Миколі «стало до болю шкода України і її репрезентантів. Ріжниця була така барвиста!.. З одного боку люде — призвичаєні до влади і панування, а з другого — купка якихось міщан».

Партнерів не виявилося. І німці, які прийшли в Україну як союзники, замислилися, чи не стати їм окупантами. Адже співпрацювати на рівних не було з ким…

Тож прихід до влади Павла Скоропадського Микола, як і багато старшин, сприйняв із великими надіями. «День виборів Гетьмана, — писав Сціборський, — був для нас дійсним днем радості». Вірилося, що нарешті в Україні з’явилась тверда влада. Про це з надією говорили «скрізь — у помешканнях, кафе, театрах».

Микола отримав нову посаду — помічника повітового коменданта — і виїхав на Чернігівщину, в Козелецький повіт. Приступаючи до нової роботи, Микола швидко відчув, що «не все так гаразд, як здається з першого погляду». Гостро негативне ставлення селянства до гетьмана, завдяки якому до своїх маєтків повернулися «пани», призвело до думки, що надії на тверду владу можуть швидко розвіятися. Сціборський, уже повітовий комендант, витрачав неймовірні зусилля «для полагодження стосунків між землевласниками, селянами і мійським населенням». Та контрибуції і екзекуції селян, які перед тим розбивали маєтки, зводили ці зусилля нанівець. Уже в серпні на Козелеччині почалися селянські повстання, різко зріс бандитизм. У жовтні Сціборський зрозумів, що «справа скінчиться катастрофою». Так і сталося: повстанський рух охопив усю Чернігівську губернію. А підписання гетьманом грамоти про федеративний зв’язок з небільшовицькою Росією від 14 листопада 1918 року остаточно відвернуло Сціборського від нього. І у грудні він вже був у складі Республіканських військ, які оголосили гетьману війну.

Сціборський розумів, що до влади повертаються ті, які довіри до себе викликати не могли, але й захищати гетьмана йому вже не випадало…

У складі Армії УНР Микола посідав різні «муштрові і військово-адміністративні посади», зокрема 1920 року він був ад’ютантом командира 1-го кінного Лубенського полку імені Максима Залізняка 1-ї бригади Окремої кінної дивізії. Брав участь в осінній кампанії Армії УНР.

21 листопада 1920 року в складі української армії його інтернували. Перебував у таборі польського міста Каліша. У червні 1924-го закінчив річні курси Академії генерального штабу Армії УНР і був «прилічений до генштабу». Службу в українській армії закінчив 1924 року на посаді старшого ад’ютанта штабу Окремої кінної дивізії. 10 червня 1924 р. командир Окремої кінної видав Миколі Сціборському посвідчення (ч. 460) такого змісту: «Цим свідчу, що ст. ад’ютант штабу дорученої мені дивізії, сотник при генштабі Сціборський Микола… виявив себе як бездоганний, національно-вихований старшина. Жодним карам не підпадав, під судом та слідством не був».

27 червня 1924 р. канцелярія Української господарської академії в Подєбрадах на підставі заяви Миколи Сціборського, надісланої з табору в Каліші, завела на нього особисту справу. З неї видно, що деканат економічно-кооперативного факультету спочатку не задовольнив його прохання прийняти до УГА. Підставою було те, що Сціборський не мав закінченої середньої освіти.

У вересні 1924 р. Сціборський нелегально прибув із Польщі до Чехословаччини. І почав наполегливу боротьбу за право отримати вищу освіту українською мовою. Він пише низку заяв. На адресу УГА надходить і звернення Ради Українського союзу студентів-емігрантів від 8 жовтня 1924 р., в якому, зважаючи на «видатні здібності» Миколи Сціборського, союз прохав піти назустріч його мрії. 17 жовтня сенат УГА ухвалив рішення прийняти Сціборського «матурантом». «Факт неприйняття мене до Академії, — знову пише він до ректора академії, — ставить мене в катастрофічне положення з тої причини, що засобів до життя не маю, а виконувати фізичні роботи не можу з огляду на те, що внаслідок війни залишився військовим інвалідом зі втратою 50 % працездатності, що стверджено документально двома спільними українсько-польськими комісіями. Положення моє погіршується ще тим, що матуральні курси при Громкомі (Громадянському комітетові. — Ред.) в цьому році закінчують своє функціонування…»

Тяжким був і його матеріальний стан. За неповних три місяці він заборгував своїм приятелям 700 чеських марок. Врешті керівництво академії капітулювало перед відчайдушним натиском сотника-кавалериста. Його було прийнято на економічний відділ економічно-кооперативного факультету за умови здачі матуральних іспитів.

Серед оцінок іспитів першого семестру переважали «дуже добрі». Нижче «добре» оцінок не траплялося… Те саме спостерігалося й під час складення другого півкурсового іспиту — знову переважало «дуже добре».

6 березня 1926 року доктор Рибак знайшов у Сціборського активний туберкульозний процес лівої легені та неактивний туберкульоз правої легені. Лікар рекомендував перебування у відповідній кліматичній місцевості та відживлення…

За тему дипломної праці Сціборський вибрав «Аграрну політику українського націоналізму» (72 сторінки машинопису). У ній він зазначив, що «у виборі провідної ідеї кожної політики не вагаємося, нею є Величність, Потужність і Благо української нації».

Реферат на дипломну працю Миколи Сціборського писав відомий економіст і соціолог (за Директорії міністр внутрішніх справ і товариш міністра народного господарства) Олександр Мицюк. «Стиль автора добрий, — писав він, — лише місцями вкрались русизми («судьба») чи чехизми («перекрочили») і потрібуючі перекладу вирази в дусі Липинського…» Мицюк зазначав, що дипломна робота Сціборського написана «чисто в дусі мусолінізму». Звернув увагу Мицюк і на «імперіалістичну мрію» Миколи Сціборського. І не дивно, адже той проголошував необхідність «потужної експансії колоніального характеру на Близький Схід в імперіалістично-державних цілях».

Під час обговорення на семінарі «Аграрної політики українського націоналізму» Микола погодився лише з одним зауваженням Олександра Мицюка.

В особистій справі Сціборського є згадка про його реферат «До проблеми націоналізації промисловості», який він готував «у професора Щербини та доцента Шрамченка».

Є в особистій справі й лекційна книжка студента Української господарської академії Миколи Сціборського з великою фотографією.

1 ... 111 112 113 ... 151
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Багряні жнива Української революції, Роман Миколайович Коваль», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Багряні жнива Української революції, Роман Миколайович Коваль"