Читати книгу - "Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР, Вахтанг Теймуразович Кіпіані"

(подпись)

Старший следователь следотдела

КГБ УССР

майор Селюк

місто Київ

23 липня 1980 р.

Допит почато о 12 год. 10 хв.

Закінчено о 13 год. 25 хв.

Старший слідчий Слідчого відділу КДБ Української РСР майор Селюк в приміщенні Слідчого відділу КДБ УРСР, кабінет № 20, з додержанням вимог ст. ст. 85, 167 і 170 КПК УРСР допитав як свідка:

1. Прізвище: Довбуш.

2. Ім’я: Сергій.

3. По батькові: Пилипович.

4. Дата народження: 1939.

5. Місце народження: с. Молодецьке Маньківського р-ну Черкаської обл.

6. Національність і громадянство: українець, громадянин СРСР.

7. Партійність: безпартійний.

8. Освіта: 8 класів.

9. Рід занять: Київський завод імені Паризької комуни, ливар-заливник.

10. Місце проживання: місто Київ, вул. Городнянська, 5-а, кв. 51.

11. Паспорт: при собі немає, особа встановлена.

12. В яких стосунках з обвинуваченим і потерпілим: нормальних.

У відповідності з ч. IV ст. 167 КПК УРСР Довбуш С. П. роз’яснені обов’язки свідка, передбачені ст. 70 КПК УРСР, і його попереджено про відповідальність за ст. 179 КК УРСР за відмову або ухилення від дачі показань і за ст. 178 ч. 2 КК УРСР за дачу завідомо неправдивих показань.

(підпис свідка)

На пропозицію дати показання по всіх відомих йому обставинах свідок показав:

Названого мені Стуса Василя Семеновича я знаю з жовтня 1979 року. Познайомився я з ним в ливарному цеху Київського заводу імені Паризької комуни, де він майже три місяці працював формувальником, а я — ливарником-заливником.

(підпис свідка)

Взаємовідносини у мене з Стусом нормальні, якихось сварок або особистих рахунків між нами ніколи не було. Бачились ми з ним тільки на роботі, поза роботою я з ним не зустрічався. До дорученої йому роботи Стус, на мій погляд, відносився сумлінно, якихось претензій до нього з боку керівництва заводу, цеху не було. Раніше він за фахом формувальника не працював, а тому йому було присвоєно невеликий розряд, і, згідно цього, заробітна плата в нього була приблизно 120–160 карбованців. З робітниками цеху він ні з ким близьких стосунків не підтримував, хоча і не сторонився колективу, весь час був серед робітників. Під час обідніх перерв, затримок по роботі мені доводилось розмовляти з ним, здебільшого на побутові теми. З цих розмов мені стало відомо, що Стус раніше жив у Донецькій області, де закінчив педагогічний інститут. Десь у 60-х роках приїхав до Києва, а на початку 70-х років був засуджений. За який саме злочин його судили, він мені не розказував, але іноді, коли я в розмові з ним хотів торкнутись того чи іншого питання, не пов’язаного з роботою, то він говорив: «Ти зі мною обережніше, бо я державний злочинець». З його слів мені також відомо, що судили його нібито не одного, а разом з цілою групою осіб. Розказував, що міру покарання відбував у Мордовії, а потім на Колимі, де працював у шахті, добував золото. Після повернення до Києва влаштувався працювати на завод Паризької комуни, який знаходиться недалеко від будинку, в якому він проживає разом зі своєю сім’єю — дружиною і сином. В одній із розмов я запитував його, чому він, маючи вищу освіту, працює не за фахом, на що Стус відповів, що його нібито ніде не беруть на роботу по спеціальності, причину при цьому не пояснив. Як я вже показав, Стус не сторонився робітників, але в той же час не хотів приймати участь у колективних заходах.

Кожен понеділок у нашому цесі проводяться політінформації, і Стусу, як людині з вищою освітою, було запропоновано проводити їх, але він чомусь відмовився. Сам же він відвідував політінформації, хоча сам на них ніколи не виступав.

За весь час мого знайомства з Стусом я від нього антирадянських або наклепницьких висловлювань, що порочать наш радянський державний і суспільний лад, не чув.

Мені невідомо, чи допускав він подібні висловлювання в присутності інших осіб.

На роботі, в обідню перерву, він читав книжки, газети, але прочитаним з робітниками не ділився.

В січні 1980 року Стус за власним бажанням звільнився з завода імені Паризької Комуни, і після того я з ним не зустрічався, і про його подальшу долю мені нічого не відомо.

ЗАПИТАННЯ. Чим ви бажаєте доповнити свої показання?

ВІДПОВІДЬ. Доповнень до своїх показань я не маю.

Протокол прочитав, записано з моїх слів вірно.

Старший слідчий Слідчого відділу КДБ

Української РСР

майор Селюк

місто Київ

25 липня 1980 р.

Допит почато о 15 год. 00 хв.

Закінчено о 16 год. 35 хв.

Старший слідчий Слідчого відділу КДБ Української РСР майор Селюк в приміщенні Слідчого відділу КДБ УРСР, кабінет № 20, з додержанням вимог ст. ст. 85, 167 і 170 КПК УРСР допитав як свідка:

1. Прізвище: Довгань.

2. Ім’я: Рита.

3. По батькові: Костянтинівна.

4. Дата народження: 1930.

5. Місце народження: місто Ташкент.

6. Національність і громадянство: росіянка, громадянка СРСР.

7. Партійність: чл. КПРС.

8. Освіта: вища.

9. Рід занять: не працює.

10. Місце проживання: місто Київ, Бастіонний провулок, 9, кв. 41.

11. Паспорт: при собі немає, особа встановлена.

12. В