Читати книгу - "Без втрат не вийти, Вадим Володарський"

А потім саме Ніка поставила наступне питання:

-Ну, добре, нехай так… Але … така річ не робиться за день. Щоб «підійти» до судді, потрібен час, це треба влаштувати. Тобто, вони готувалися. Так? – Вікентій, який розумівся на таких справах, кивнув. – А, коли … підірвали твою машину… Це теж треба було … підготувати… Вистежити, щоб знати, куди ви їдете… Навіщо … робити і те, й інше? Якщо … хочуть влаштувати проблеми у сім’ї… Хіба так роблять із тим, кого все одно вирішили вбити? І навпаки… Навіщо?

-А от це нам і треба буде зрозуміти. – Насправді, в Вікентія була версія, але її ще потрібно було довести. Та це – справа майбутнього, а зараз він радів вже тому, що Ніка … стала активно цікавитися справами, - для початку ось цими, - та думати. Здавалося, до неї повертався нормальний стан, - поступово… - А взагалі, - досить про усе це…

-Так. – Це рішуче включився Муса. Він тепер дивився на Ніку. – Кеша тобі сказав..?

-Сказав… Але… Я … не можу сказати, наскільки вдячна, та… - Вікентій помітив сльози на очах дружини. Чи не вперше. – Мені треба… Я не знаю, що із цим усім робити… Я гадала, що…

-Що робити? Дружити! – розсміявся Муса. Але потім став серйозним. – Я теж не знав, що в мене … ще хтось є… Не сподівався знайти, та, якщо це вже сталося…

Виховання не дозволяло йому обійняти дружину друга. Але, - отримавши від Вікентія легкий дотик ногою під столом, - Ніка підвелася та зробила це сама.

Наступного дня, коли Тома вже була у школі, вони зробили, як пожартувала Ніка, перший вихід у світ. Потрібно було відвідати страхову компанію, щоб подати заяву про страховий випадок із «Ауді».  Після купівлі авто, звісно, застрахували, й Вікентій сказав, що непотрібно дарувати гроші, якщо можна їх отримати. Ніка лише знизала плечима, - для неї це були ледь не кишенькові витрати. Але, з точки зору її чоловіка, справа була у іншому. Вона це розуміла, бо, сідаючи поряд із ним до «Фіскера», сказала:

-Так, треба … звикати жити заново.

Від цих думок її треба було відволікти, й Вікентій сказав:

-Ти краще подумай, як у страховій поставляться до твоїх пригод. Мабуть, не повірять…

Так і сталося. Дівчина, що мала прийняти заяву, вислухавши клієнтку, усіляко демонструвала скепсис.

-Ну, і як я це внесу..? Як ДТП? Так воно не оформлено, й ви залишили місце події. Як протиправні дії третіх осіб? Так вони із автомобілем нічого не зробили… Ви ж самі з дороги з’їхали… Як я можу прийняти у вас заяву? Тим більше, все одно буде відмова…

Вона не знала, ким є сивий чоловік, що прийшов із клієнткою. Вона лише була невдоволена, що від її компанії вимагають гроші за утоплений автомобіль. Це, скоріше за усе, - «тотал», тобто повне знищення, а машина-то недешева…

Вікентій, у свою чергу, терпіти не міг дурнів, а ще більше – тих, хто прикидався дурниками. Його добре поставлений баритон розгубив усі оксамитові нотки.

-Між іншим, ви тут сидите не для того, щоб читати нам моралі. Ваша справа – прийняти заяву. Ви добре знаєте, що розслідуванням страхового випадку будуть займатися інші люди, які знають, як це робити. – Малося на увазі: на відміну від вас. – І вирішувати, був страховий випадок чи ні, теж не вам. А оскільки викрадали теж не вас, то не треба тут демонструвати недовіру.

Після цього заяву заповнили, - випадок кваліфікували, як протиправні дії третіх осіб. Звісно ж, у ній вказали, хто розслідує справу, та що автомобіль знаходиться на штрафмайданчику. З очей дівчини на папери впало кілька сльозинок.

-Навіщо ти з нею так? – спитала Ніка на вулиці, коли вони йшли до припаркованого за кількасот метрів авто. – До сліз довів бідолашну…

-Усіх-то тобі шкода, - посміхнувся Вікентій. – А, між іншим, якби мене поруч не було, - вона б тебе так довела. Так докорів сумління не відчувала б. По-перше, їх дратує, коли потрібно виплачувати клієнтам гроші. Знаєш, як називається це місце? «Відділ збитків». Вони будь-яку виплату розглядають, як небажані збитки. А будь-кого, хто по них звертається, вважають чи не шахраєм. А в нас … нестандартна ситуація, правда? В неї єдина доступна програма – це звичайні випадки. А, коли щось виходить за межі, - «комп’ютер зависає». В смислі – мозок. Якого там, насправді, й немає… От і треба іноді … вдарити трохи. Знаєш, як по старому телевізору, ти, напевно, такі й не пам’ятаєш… Щоб попустило. Більше вона так із клієнтами розмовляти не буде, принаймні, сподіваюся. Але … вона ще мене грубіяном вважає, точно кажу.

-Тебе … твоя робота зробила невиправним, - відповіла Ніка.

-А хіба потрібно займатися моєю роботою, щоб не любити дурнів та нахаб?

Опинившись знову у авто, вона сказала:

-А я знову розпочинаю з початку…

-Як це?

-Гроші-то є, авто потрібно купити. Й незрозуміло, яке, а їздити немає, на чому… А його скільки буде потрібно чекати…

-Я б почекав на твоєму місці трохи, щоб за кермо сідати. – Вікентій рушив з місця та поїхав у напрямку дому. – Відпочинеш трохи. А коли будеш готова… Гадаю, ми вирішимо на перший час цю проблему…

-А я ж так і не навчилася на «Лендровері» твоєму їздити…