Читати книгу - "Віщий сон, або Інтуїція, Софія Чайка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Отже так, Лялько. Якщо ця дитина носитиме моє прізвище, — Ед поклав руку на її живіт, і Віка вперше відчула, як ворухнулося дитя. Маля вже визнало в Еді тата, Вікторія в цьому не сумнівалася. — То я ніколи — чуєш? — ніколи від нього не відмовлюся. Навіть якщо тобі одного дня все це набридне, я не дозволю викинути мене з його життя. Достатньо того, що мені не дають бачитися з моїми рідними.
Серце защеміло, і Віка обхопила Еда руками.
— Ніколи так не вчиню. Вір мені.
— Знаєш, мені ще доведеться навчитися вірити.
— Ми навчатимемося разом. Якщо ти залишишся зі мною.
— Якщо ти залишишся зі мною.
Вікторія підійняла очі й присягнулася йому та собі:
— Тільки з тобою.
Ед лише кивнув.
Вона не знала, що чекає на них у майбутньому, але сьогоднішня розмова могла вважатися непоганим початком.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Віщий сон, або Інтуїція, Софія Чайка», після закриття браузера.
