Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА 📚 - Українською

Читати книгу - "Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гібридні дракони" автора КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 112 113 114 ... 132
Перейти на сторінку:

       - Огняночко! Як же ж я за тобою скучила!

       - Мене вона вдарила по гомілці, - повідомив Алан Огняні, яка запитально поглянула понад головою темноволосої дівчини.

        - Так тобі й треба, - розсміялася Огняна. – Шкода, що я її не пам’ятаю.

        - Як? – Відірвала від Огняни свою голову Фросю. – А… зрозуміло.

        - Сідайте в авто, - відчинив задні дверцята Алан. – Ми вам дещо продемонструємо за містом.

        - Так я й сів, - відізвався Ярослав. – Ви приспите нас, а потім продасте у рабство, чи на органи.

        - Я можу за них поручитися, - вставила своє слово Фрося.

        - А чи ми можемо довіряти тобі? – Закусив нижню губу юний Микитенко. – Може, ти злодійка, яка зробила пластичну операцію і стала схожа на сестру Єви.

        - О, Боже! – Розсміялася Фрося. – це, мабуть дорожче, ніж користі від вас двох. Але мені подобається, як ти до всього скептично підходиш. Ще б ти виявив, хто нас зрадив. Ти це знаєш? – Останнє питання було адресовано Алану.

         - Здогадуюся, але не маю впевненості, - відповів юнак.

         - В’ячеслав чи пан Гна…. Пан, який закоханий у мою маму?

         - Може, ми спочатку рушимо? – Запропонувала Огняна. – Зараз ще сяє Сонечко. Тож ми могли б і пікнік влаштувати.

          Єва та Ярослав потопталися на місці.

          - Я не сідаю у авто до незнайомців, - повідомила Єва.

          - Я також, - підтримав однокласницю Ярослав.

          - Якщо ви мені не довіряєте, - сказав Алан, - то можете взяти електрошокер, чи ніж, чи ще якусь зброю.

          - Не вірте йому, - відізвалася Фрося. – Зброя для нього - лише забавка. Але, повірте мені. Я можу сісти всередину, щоб ви могли вискочити з авто щомиті.

          - Я за тебе відповідаю, - відповіла Єва та сіла у центрі заднього сидіння. Ярослав сів ліворуч від неї, а Фрося – праворуч. Фрося була задоволена.

        Поки вони рухалися містом, всі помовкували. Огняна вправно кермувала автівкою, але будь-якої миті міг вистрибнути навіжений водій, який не знав правил дорожнього руху. За містом, всі пожвавішали..

         - А де Смок? – Запитала Фрося Огняну та висунулася трохи уперед. Це змусило Єву підсунутися ближче до Ярослава. За звичних обставин, Єва вже б сварила свою близнючку. Але цього разу, вона лише зітхнула:

       - Фросько, можна трохи акуратніше. Ти не одна в авто.

       - О, вибач, - відповіла сестра, але не дуже впевнено.

       - Ми з ним посварилися, - відповіла Огняна. – Він полетів до Австралії. А я - залишилася тут.

       - Шкода. Ти з ним - гарна пара, - зітхнула донька пана Заправлюда. – Щоправда, ви вчинили дуже негарно, воли кинули мене у минуле.

       - Вибач. Але цього ще не сталося, тож я – не знаю про що мова, - відрізала Огняна, різко повернула, уникаючи дорожньої ями, і Фрося ледь не стукнулася головою.

       - У них була домовленість із твоїми батьками, - втрутився до розмови Алан. – Твої батьки трохи знали про майбутнє, тож домовилися із Огняною та Смоком, що у випадку зради, тебе переправлять до твоєї бабусі.

       - Але я хочу врятувати своїх батьків, - заявила дівчина.

       - Якщо впіймаємо Всеволода, то врятуємо, - відповів колишній вчитель.

       - Чупринка, - втрутився до розмови Ярослав. – А ти певна, що тебе не загіпнотизували?

       - Впевнена, - відповіла Фрося. Їй дуже хотілося назвати Ярославу своє справжнє прізвище, але вона стрималася: поруч сиділа Єва.

      Огняна зупинила свій темний джип на луговині, повній ще зеленої трави. Цього року погода довго була теплою.

      - Виходьте, - сказав Алан. – А тепер ми з Огняною продемонструємо вам, що не брешемо.

       Раптом, висока гарна білявка, із рудуватим відтінком волосся, що була вдягнута у вишуканий синій костюм, перетворилася на… золотавого Дракона. Єва зойкнула та заховалася за Ярослава. Хлопець роззявив рота та виступив уперед. Йому не хотілося, щоб Єва загинула. А Фрося заверещала від радості та кинулася обнімати морду, вкриту лускою.

       - Щось я не дуже певна, - сказала панна-Дракон Фросі, - що виховувала тебе. Ти не надто стримана.

       - Вона стримана, - пояснив Алан. – Але від всіх цих подорожей у часі, стриманість у кого завгодно пропаде.

       - Це… це… це… галюцинація чи голограма? – Запитала Єва.

       - Це - я, - образилася Огняна та махнула крилом. – Не вірите, прокотіться на мені.

       - Давай – я! Я прокочуся! – Зраділа Фрося.

       - Я тобі забороняю, - суворо мовила Єва. – Ще, чого доброго, впадеш.

       - Це зроблю я, - визвався Алан.

       - Ще чого, - образилася Огняна. – Дівчину на спині я ще якось переживу, а от хлопця….

1 ... 112 113 114 ... 132
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"