Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Синi етюди 📚 - Українською

Читати книгу - "Синi етюди"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Синi етюди" автора Микола Хвильовий. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 112 113 114 ... 138
Перейти на сторінку:
товаришка Галакта.- Як це можна без другого блюда?..

Тодi Iван Iванович просить дружину не хвилюватися i говорить, що вчора вiн бачив у церобкопi свiжi капчушки (тiльки-но привезли) i такi прекраснi капчушки, що аж слинка тече! I от вiн надумав: купимо сьогоднi капчушок i пiвпляшки вiрменської горiлки. Це йому, їй-богу, замiнить друге блюдо.

- Ти як гадаєш, голубонько? - спитав Iван Iванович i подивився на дружину.

- Я гадаю,- каже незадоволено Марфа Галактiонiвна,- що капчушки i вiрменська тобi замiнять друге блюдо. Але як же бути з дiтворою й мадмуазель Люсi?

Мiй герой розгнiвано зиркнув на дверi дитячої спальнi.

- Мадмуазель Люсi теж може їсти капчушки,- рiшуче говорить вiн.Скажiть, будь ласка, якi нiжностi! Обов'язково давай друге блюдо… Нє, ти, Галакточко, все-таки не вмiєш виховувати челядь в пролетарському дусi. Так, знаєш, легко скотитись i до мiщанства…

- Але почекай,- перебиває мого героя Марфа Галактiонiвна.- Справа ж iде не тiльки про мадмуазель Люсi,- я маю на увазi головним чином дiтвору. Що їм на друге блюдо? Теж вiрменську i капчушки?

Iван Iванович надягає на нiс роговi окуляри й, безпорадно розвiвши руками, каже:

- От бiда!.. Нiчого не зробиш: їм, очевидно, прийдеться приготувати котлети.

Таким чином, виясняється, що сьогоднi на друге блюдо нiчого не треба, а треба тiльки - малоросiйський борщ, желе, капчушки, вiрменську горiлку (до речi, мiй герой завжди п'є в мiру) i котлети. Але котлети не на друге, а для дiтей i для всiх iнших, звичайно, крiм Iвана Iвановича, коли Iван Iванович не захоче їсти котлет.

Отже, з iдеологiчно витриманим меню покiнчено. Словом, почався день в сiм'ї Iвана Iвановича. За вiкном уже прогрохотiв грузовий автомобiль i десь закричала м'ятежна сирена, що так тривожить обивателя своїм бадьорим криком.

Тодi Iван Iванович iде до тресту, Марфа Галактiонiвна в цей час дає розпорядження Явдосi i мадмуазель Люсi.

- Чого ви, Явдохо, так пiзно прийшли сьогоднi? - каже товаришка Галакта, входячи до кухнi.

- Я заходила до союзу,- вiдповiдає куховарка.

Марфа Галактiонiвна незадоволено пiдводить брови. Вона, звичайно, не проти союзу, навiть за союз. Але все-таки треба тримати себе органiзацiйний. Хiба не можна було зарання попередити хазяйку.

- Ви розумiєте мене,- говорить товаришка Галакта.- Ви ж самi знаєте, як я правильно ставлюся до вас. Я вам не раз говорила нашу думку з приводу цього. Це ж ми сказали, що кожна куховарка мусить бути народнiм комiсаром. Але я не виношу анархiзму… Ви розумiєте? Так нiколи не можна збудувати соцiалiзму… За такий вчинок я, звичайно, могла б вас розщитати, але хiба я це зроблю? Хiба я не знаю, що ви зараз нiде не знайдете роботи?

Марфа Галактiонiвна говорить таким зворушливим i упевненим голосом, що Явдоха вiдразу ж вiдчуває; як вона негарно зробила, зайшовши на три хвилини до союзу без вiдповiдного дозволу хазяйки, i зрозумiвши, що таким чином "не можна збудувати соцiалiзму", просить пробачення.

Тодi Марфа Галактiонiвна, прочитавши Явдосi лекцiю полiтграмоти, йде до їдальнi, де п'ють чай мадмуазель Люсi i дiтвора.

- Ну як там Фiалочка? Гарно їсть? - питає вона.

- А lа bonne heure, madamt! - вiдповiдає мадмуазель Люсi.

Тодi товаришка Галакта дивиться матернiм поглядом на дiтвору i каже нiжним соцвихiвським голосом:

- Ну, як ви, дiтки, гарно спали? Добре себе почуваєте?

Фiалка нiчого не розумiє i тому байдуже ковиряє пальчиком у носi, а Май, що йому вже чотири роки, бадьоро iнформує:

- Oui, oui, madame!

- Ну й прекрасно! - говорить Марфа Галактiонiвна.- Треба, дiтки, завжди бути задоволеним, не треба забувати, що на вулицi бiгають сотнi безпритульних. Цим дiтям ще гiрше! Вони не мають кватири i бiгають зовсiм, як собачатка. Треба, дiтки, не забувати i їх.

- Oui, oui, madame! - кричить мажорним голосом майже свiдомий Май.

Але Марфа Галактiонiвна вже пропонує мадмуазель Люсi повести дiтей на пiвтори години в дитячий садок: мовляв, не можна одривати їх (себто Мая й Фiалку) вiд колективного життя. Тiльки в колективi дитина загартовується. Гувернантка бере за руку Фiалку й Мая, i вони йдуть до коридора.

Тодi Марфа Галактiонiвна допиває свою склянку кофе, допомагає Явдосi поставити посуд в буфет i нарештi сiдає проти вiкна. Вона дивиться туди, де кiнчається город i починаються тихi поля та осiннє м'яко-бiрюзове небо, де прекраснi горизонти тривожать душу тiєю легенькою тривогою, що не запалює тебе бунтом дрiбнобуржуазного iмпресiонiзму, а зовсiм навпаки: ласкає радiсним спокоєм справжнього мажорного реалiзму.

Iнодi в цi хвилини випадково заходить Методiй Кирилович чи то Семен Якович (головний начальник тресту), i тодi чути iз спальнi розмови на таку тему: "полова проблема i сучасний побут". Але буває й так, що нiхто не заходить, i тодi на цьому мiсцi застає Марфу Галактiонiвну з "Жанною Ней" Iван Iванович (вiн приходить iнодi о 5-й годинi). Пiсля обiду мiй герой iде на якесь засiдання. Але коли не йде на засiдання - лягає трохи вiдпочивати. Увечерi, коли субота, Iван Iванович iде з Марфою Галактiонiвною i зi своїм другом дому, Методiєм Кириловичем, в кiнематограф i там дивиться на фiльми радянського виробництва. Iван Iванович не визнає конструктивного театру i визнає тiльки батально-героїчнi та мажорно-реалiстичнi фiльми: вони йому нагадують тi днi, коли вiн проливав кров за радянську республiку, коли по запорiзьких степах мчалась огняна бiльшовицька кавалерiя. Побутово-сатиричних картин мiй герой особливо не любить дивитись.

- От нещастя! - каже вiн, випадково попавши на такий фiльм.- Знову мiщанська побрякушка! Дивно: така прекрасна епоха, такi героїчнi днi, i така, можна сказати, песимiстична пустишка!

- Але чим з'ясувати появу такого фiльма? - питає Методiй Кирилович, беручи пiд руку Марфу Галактiонiвну.- Якi тут причини?

Iван Iванович знiмає окуляри й протирає їх бiлоснiжною хусткою.

- Причини тут яснi,- неохайно кидає вiн.- Марксист не може їх не розумiти.

- Ти, очевидно, маєш на увазi плехановську формулу? - дуже серйозно питає Марфа Галактiонiвна.

- Безперечно! - вiдповiдає Iван Iванович.- Буття визначає свiдомiсть. I потiм треба сказати, що нашi письменники страшенно темний i малорозвинений народ.

- Я з вами цiлком погоджуюсь! - говорить Методiй Кирилович i тисне руку своєму приятелевi.- До побачення!

Iван Iванович i Марфа Галактiонiвна звертають на вулицю Томаса Мора.

Тодi починає йти дрiбний осiннiй дощик. Дощик дзвонить у ринвах, i тодi дрiбнобуржуазну душу тривожить печаль - та сама печаль, що штовхає людину, говорячи канцелярською мовою (а ля Стендаль), на дуже невитриманi вчинки (наприклад: примушує не погоджуватись, що в нашому суспiльствi сатира не має свого мiсця), та печаль, що до неї з таким обуренням ставиться мiй милий, симпатичний i надзвичайно корисний для

1 ... 112 113 114 ... 138
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Синi етюди», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Синi етюди"