Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Хімера, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хімера" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 113 114 115 ... 134
Перейти на сторінку:

- І про це ти міркувала всю дорогу?

- Майже, - вклонилася від відповіді Елінор.

Джеймс знав відповідь і міцніше вчепився в кермо. Він давно зізнався самому собі у справжній причині.

- Знаю, що полегшив би вам всім життя своїм від'їздом, але я не зміг би виїхати.

- Чому? - Вимагала відповіді Елінор.

З його горла вирвався нервовий смішок.

- Це питання із розряду нелегких для мене. Я не зміг би виїхати, знаючи, що лишаю тебе тут з усім цим...Хіба я міг тебе лишити?

- Джеймсе, тобі слід було виїхати, - холодний тон протверезив його. Він не розраховував, що дівчина таким чином відреагує на його слова.

- Чому? Що я таке сказав?

- Я можу винести це одна, але вплутувати тебе! Це неможливо! - Джеймсу раптом здалося, що вона цілком може на повному ходу вистрибнути з машини і втекти, аби виявитися якнайдалі від нього. Він ледве придушив нерозумне бажання заблокувати двері.

- Це все неправильно. Так не повинно бути, - дівчина невдоволено блиснула очима і відвернулася до вікна.

- Неправильно? - Джеймс намагався, щоб голос звучав твердо.

- Так, це велика помилка - те, що ти тут, зі мною.

- Ти сама сіла до мене в машину, - слова вирвалися, перш ніж він подумав про те, що говорить.

Елінор сердито видихнула і ледь чутно загарчала. 

- Ти знаєш про що я.

- Вибач, але це не тобі вирішувати, - холодно відрізав Джеймс, ледь контролюючи голос. - Мене зовсім не хвилює, хто ти є і ким ти не є. Я-Н-І-К-У-Д-И-Н-Е-П-О-Ї-Д-У.

Вони проїжджали повз школу, коли дівчина попросила зупинити машину, але виходити не поспішала. У салоні знову назріла неприємна гнітюча тиша. Джеймс добре чув прискорене дихання дівчини.

- Вибач, - власний голос здався Джеймсу чужим, у горлі пересохло.

- Не вибачайся - ти ні в чому не винен.

- Я хотів би думати, що так воно і є. Але не можу, - нерозумне виправдання, але це все, що Джеймс зміг вичавити з себе. Дівчина вийшла з машини і миттєво розчинилася у вечірніх сутінках та тумані.

Він опустив скло і вдихнув холодне нічне повітря - це трохи протверезило його. Після кількох годин, проведених поряд з Елінор, він навряд чи почував себе нормально.

Джеймс вийшов з машини і сперся на неї, вдихаючи чисте повітря, намагаючись забути як близько до нього знаходилася дівчина. Її запах майже вивітрився з оточуючого його повітря. Він заплющив очі і спромігся викинути з голови всі думки, всі до єдиної.

- Чи зможеш ти не потрапити в історію і доїхати до дому сам? - Джеймс машинально звів навколо себе захист; закляття лягло рівно, як за підручником, але хлопець відразу відпустив його - перед ним стояла Елінор. Її погляд був вичікувальним і обережним. Це так дратує, коли хтось швидше за тебе в сотню разів!

- Оце швидкість, - захопилася вона. - Тебе просто треба було гарненько налякати і закляття самі посипалися з твоєї голови.

- Звичайно, жодних проблем, - буркнув Джеймс у відповідь. Елінор зробила крок до нього і майже в лоба викарбувала.

- Мені шкода, що я так відреагувала раніше…в автівці. Я просто не хочу, аби ти постраждав. Ти ж знаєш, що це неважливо, чи ти насправді хімера. Ти житимеш, зрозуміло? Я не знаю як, але я не дозволю нікому завдати тобі шкоди.

Джеймс кивнув, затамувавши подих.

Елінор раптом тихо й нерішуче засміялася.

- Що смішного? - відразу зажадав відповіді Джеймс.

- Не злися, будь ласка, просто ти дуже милий, коли сердитий, - дівчина на коротку мить повагалася, але все ж таки легко доторкнулася прохолодними губами до його щоки і зникла. У темряві, що згустилася, розчинився її примарний сміх.

1 ... 113 114 115 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хімера, Julia Shperova"