Читати книгу - "Агентство "Шарашка та партнери", Олена Гриб"

Темна волога капала з долоні на траву, яка визирала з землі. Шарашка обтрусив руки, не зважаючи те, що бризки падають на недавно куплений одяг, і прикусив губу.

Магія є, але її дуже мало. Лише крихти, які впустив хтось могутній. Та, про кого розповідала Зіна? Навряд чи. Якби в неї були настільки серйозні сили, вона б не займалася дрібними капостями.

Шарашка зірвав пролісок, покрутив його в пальцях.

– Треба – не треба… – Задумливо відірвав пелюстку. – Треба… Ех!

Він зітхнув і кинув квітку в бруд. Потягнувся до води, занурив у неї руки до плечей. Заплющив очі, відчуваючи, як підступає давно загублена магія, і здригнувся, коли долоні торкнувся холодний метал.

Іржава консервна банка. Ну що за мерзенне місце!

Бляшанка вилетіла на берег, вдарилась об лавку, що стояла неподалік. Шарашка простежив поглядом за польотом і здригнувся, побачивши поруч із кованими ніжками кілька чорних пір’їн.

Підійшов, прислухався до себе… Ні, не те. Магічний фон відчувався набагато слабкіше, та й був напрочуд тьмяним.

Мертвим, якщо точніше. І брудним.

– Тобто тут когось убили… Когось занадто немічного, щоб чинити опір… Гаразд, шукаємо далі.

Рівень магії то слабшав, то зростав. Шарашка майже зневірився знайти її джерело, коли помітив острівець пролісків біля річки. Вони відрізнялися від своїх побратимів – були на третину більшими і мали здоровіший вигляд.

– Ну що за невдача… – пробурмотів він, нишпорячи рукою у воді.

До дна не дістати, а перевірити здогад не терпілося. І що ж робити?

– Смішні земляни, навіщо ви ускладнюєте собі життя? – Шарашка роздягнувся. – Вважаєте себе кращими за тварин? Ну-ну…

Прискіпливо оглянув лавку, вибираючи сухе місце, і залишив акуратно складені речі. Підморгнув шокованій молодій матусі, яка прогулювалась парком з коляскою, і плюхнувся в річку.