Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Придворні дами й наложниці імператора допомогли Юань-чунь вийти з паланкіна. Ще здалеку вона побачила в саду сяючі різнобарвні ліхтарики з тонкого візерунчастого шовку й освітлений зсередини напис: «Переймаючись гуманністю, виливай чесноту».

Юаньчунь увійшла до будинку, переодяглася, знову сіла в паланкін, і її понесли в сад, огорнений легким серпанком ароматних кадінь, де майоріли чудесні квіти, лунали ніжні звуки музики. Неможливо описати словами цю картину великого благоденства й сліпучої розкоші!

Тим часом Юаньчунь, оглядаючи сад, докірливо хитала головою та, зітхаючи, говорила:

— Як багато витрачено на всю цю пишноту!

Знову з’явився євнух, він опустився на коліна й запросив Юаньчунь увійти в човен. Юаньчунь вийшла з паланкіна й побачила річку, звивисту, немов дракон. По берегах тяглися кам’яні поруччя, прикрашені кришталевими ліхтариками, їхнє сріблисте світло падало на воду, і створювалося враження, начебто ріка вся в сніжних заметах. Гілля верб і абрикосових дерев схилялося майже до самої води. Воно було ще без листя, але рясно прикрашене різнобарвними квітами із шовку й паперу та обвішане безліччю ліхтариків. На ставку теж світилися ліхтарі у формі лотосів, лілій, чапель і диких качок, зроблені з пір’я й черепашок. Важко було сказати, де сяйво яскравіше — унизу чи нагорі, вода й небо виблискували й іскрилися — воістину два царства — кришталю та перлів! У човні також стояли вази з квітами, було розвішано шиті перлами фіранки, височів парчевий намет, вода пінилася під тонкими різьбленими веслами. Ось човен наблизився до кам’яного грота, де над входом висів напис на шовку: «Обмілина осоки й заводь квітів», освітлений зсередини ліхтарем.

Дорогий читачу, ти вже знаєш із попереднього розділу, що написи «Обмілина осоки й заводь квітів» і «Урочисте явлення фенікса» були придумані Баоюєм, коли батько вирішив перевірити його здібності. Але чому саме вони були розвішані в саду як найдовершеніші? Адже родина Цзя належала до числа освічених і в ній завжди знайшлися б люди, здатні скласти такі написи, не те що в розбагатілих вискочок, де старші ще не встигли вивчитися грамоти. Навіщо ж узяли написи ще недосвідченого молодика?

А річ у тім, що Юаньчунь, яку виховувала матінка Цзя, на час народження Баоюя була дорослою дівчиною. Вона розуміла, який дорогий уже літній матері єдиний син, і гаряче любила молодшого брата. Вони з Баоюєм разом прислужували матінці Цзя й ні на хвилину не розлучались. У віці чи то трьох, чи то чотирьох років, коли Баоюй іще не відвідував школу, він за допомогою Юаньчунь вивчив напам’ять кілька книг і запам’ятав кілька тисяч ієрогліфів. Юаньчунь ставилася до брата по-материнськи. І після того як її було взято до двору, вона часто писала батькові:

«Виховуйте Баоюя в суворій вимогливості, інакше не буде з нього пуття; але надмірна суворість не завжди йде на користь і може завдати прикрості бабусі».

Юаньчунь постійно піклувалася про родину. І нещодавно Цзя Чжен, почувши, як хвалить учитель здібності Баоюя, вирішив узяти його із собою в сад і перевірити це на ділі. Зрозуміло, написи, складені Баоюєм, далекі були від довершеності, але в них відбивався дух, який панував у родині Цзя, і Цзя Чжен вважав, що успіхи брата втішать Юаньчунь. Не для кожного місця встигли придумати написи, і зроблено це було вже пізніше.

Тим часом Юаньчунь, побачивши напис із чотирьох слів, з усмішкою зауважила:

— «Заводь квітів» — добре, до чого ще «обмілина осоки»?

Євнух, який її супроводжував, негайно зійшов на берег і помчав до Цзя Чжена. Цзя Чжен розпорядився негайно замінити напис.

Незабаром човен пристав до берега, і Юаньчунь пересіла в паланкін. Попереду вона побачила обриси чудового палацу й високих палат. На кам’яній арці перед входом було написано: «Обитель безсмертних небожителів». Юаньчунь відразу звеліла замінити напис на «Усамітнений павільйон побачення з рідними», а сама попрямувала до павільйону. Перед очима в неї постав просторий, освітлений смолоскипами й посиланий духмяними травами двір, обвішані ліхтариками дерева, позолочені вікна і яшмові пороги. Неможливо описати всю принадність бамбукових фіранок з уплетеними в них тонкими, як вуса креветок, нитками, красу розстелених усюди килимів із хутра видри, ширм із фазанячих хвостів, а також п’янких ароматів, які струмували з кадильниць!

Воістину:

— А чому тут немає напису? — запитала Юаньчунь.

Євнух, що її супроводжував, опустився на коліна й шанобливо мовив:

— Це ваші покої, володарко, і ніхто не посмів дати їм назву.

Юаньчунь мовчки кивнула.

Євнух, що відає церемоніями, попросив її сісти на підвищення й прийняти привітання рідних. Унизу біля сходинок заграла музика. Другий євнух підвів до ґанку Цзя Ше й Цзя Чжена, щоб вони поклонилися гуйфей, але та через свою служницю передала, що звільняє їх від поклонів.