Читати книгу - "Українське письменство"

виключених ми зустрічаємо поезії, найслабіші з боку мови, ті, що найбільше мали неправильних виразів. Такий характер — стремління до чистоти літературного вислову — мають здебільшого і всі поправки Олеся. Він послідовно замінює всі оті так часто колись уживані ним «бляски», «стуми», «райдуги», «траурні» та «погребні пісні» і т. д. і т. д.

Зміни торкнулися навіть основного вірша, що дав назву всьому збірникові: «З журбою радість обнялась».

Дар поетичної форми дався Олесеві дуже легко; він пише, як Господь покладе йому на душу, не рахуючись ні з якими літературними теоріями та заповітами. Нізвідки не видно, щоби він навіть пробував коли усвідомити собі технічні правила версифікації. Без всяких теорій і правил з-під його пера з’являються такі поетичні перли, бездоганні і з формального боку, як «Айстри», «Косять коси», «Про схід сонця» або «Веснянка» з поеми «Над Дніпром». Але ця риса, що показує в Олесеві справжнього поета, поета «з ласки Божої», вельми і вельми шкодить йому, коли він виступає в ролі критика власних поезій, вносить в них зміни й поправки. Часто-густо перша редакція його вірша буває влучнішою і сильнішою, ніж пізніша, виправлена. Так, в поезії «З журбою радість обнялась» поправка «Із темним ранком ніч злилась» з боку мови, може, й краща, ніж давніша: «І бляск, і стума в той же час», але з огляду на музичність вірша вона є крок назад. Звичайно, риму обнялась — час ні в якім разі не можна вважати римою точною, вдатною, а проте вона краще нової обнялась — злилась, бо зв’язує іменник з дієсловом, а не дієслово з дієсловом, як в останнім випадку. Взагалі, дієслівні рими зустрічаються в Олеся надто часто і становлять велику хибу його поезій. (Візьміть, напр., «Хай вона грає», стор. 37—38: з 8 рим — 5 дієслівних).

Але чому особливо пошкодили поправки Олеся, так це віршу його:

Нехай обдурений я сном, Нехай, осміяний без жалю, Нехай, замість весни і раю, Осінній вітер за вікном, Нехай — але в душі моїй Яка цвіла весна рожева! Пахтіли, дихали дерева, Літав пташечих згуків рій. І хай розвіялися сни, Хай в серці ті ж і жаль, і муки, — Але я й досі чую згуки Моєї дивної весни. Минув бенкет. Але дзвенять Ще голоси, столи накриті, Десь гасне сміх, і недопиті Рядами келихи стоять.

Поезія збудована надзвичайно гармонійно. Вся вона складається з двох паралелістичних періодів, облямованих прекрасними анафорами, закінчених яскравими художніми образами. В новій редакції Олесь викинув другу строфу, і вся будова порушена.

Нехай обдурений я сном, Нехай осміяний без жалю, Нехай замість весни і раю Ридає вітер за вікном, — О, хай розвіялися сни Хай ті ж і сум, і жаль, і муки, Але я й досі чую згуки Моєї дивної весни.