Читати книгу - "Йдемо зі мною, Василино, Ольга Островська"

Але він не прийшов.

Вранці я прокинулася сама. І якийсь час просто лежала, ображено дивлячись на не прим'яту подушку поряд.

Незабаром до мене зайшла служниця, щоб повідомити, що адамір Шаєра з дружиною запрошують розділити з ними сніданок.

Коли спустилася, Ааму вже теж сиділа за столом. Як і Соля, поряд із чоловіком. Привітавшись з усіма, я сіла на відсунутий Двартом стілець, відчуваючи на собі уважний погляд Рока.

− Василино, Ааму, сьогодні після обіду я відвезу вас обох до Соледи, − почула, як тільки підняла погляд на господаря будинку. − Арід не зможе забрати вас особисто і попросив мене доставити вас обох до нього в столицю. До третьої години будьте готові.