Читати книгу - "(не) Ідеальний бос, Аксінія Найт"

* * * Від імені Алексісу * * *

Алекс сам не очікував такого пориву і в душі сподівався, що дівчина йому не відмовить. Кожен момент відгукувався в ньому сильним хвилюванням, аж до тремтіння всередині.

І коли Ніколь без сумнівів та питань погодилася на цей крок, він ніби видихнув із полегшенням. Чоловік бачив її закоханий погляд у залі реєстрації та ті слова, які вона говорила йому в момент весільної клятви, торкнулися його душі. Ні на хвилину Алекс не пошкодував про свій спонтанний порив.

Після отримання свідоцтва про укладення шлюбу вони одразу попрямували до її матері. Ніколь хотіла сама особисто повідомити її про головну новину. Аманда не очікувала їх зустріти на порозі, та ще й у весільному вбранні.

– Нікі… Щось сталося? – вона не на жарт стривожилася.

– Так, мамо. Сталося дещо важливе... – усміхнулася дівчина, дивлячись в очі матері, і вони вдвох з Алексом, навіть не змовляючись, простягли ліві руки, де на безіменних пальцях красувалися обручки.

– Зачекайте... Коли ви встигли? – Аманда переводила погляд то Алекса, то Ніколь.

– Годину тому, – зніяковіла Ніка від такої ситуації.

– Вибачте, що не повідомили раніше, – втрутився у розмову Алексіс. – Це було моє спонтанне рішення. І, зізнаюся чесно, я радий, що Ніколь підтримала моє шаленство, – він обійняв дівчину за плечі і притягнув до своїх обіймів. – Дозвольте представити Вам мою кохану дружину місіс Ніколь Коулман.

Очі чоловіка горіли вогнем кохання, коли він дивився на Ніку. У цей момент Аманда трохи прийшла до тями і по черзі обійняла кожного з них, вітаючи з таким важливим кроком.

– На честь такої події я пропоную разом повечеряти та відзначити це свято.

– Повністю підтримую. Сподіваюся, ніхто не буде проти, якщо я подзвоню Адель і попрошу приготувати для нас столик для святкової вечері? – запитав Алекс.

– Думаю, це буде правильно. Та й вони мають право знати про нас, – Ніка на якусь мить замовкла, а потім обернулася до чоловіка: – Подзвони Шеріл, запроси її. Вона також має право знати.

– Шер збиралася весь день проводити з Ніком. Мені не хотілося б їм заважати.

– Хай краще сама відмовиться, якщо зайнята. Але не ображай її, якщо ви справді помирилися.

– Добре, вмовила. Тільки не здумай переодягатися, – прошепотів він їй на вушко, обпалюючи своїм подихом. – Я чекатиму вас у машині.

І Алексіс спустився вниз, водночас набираючи номер адміністратора свого ресторану.

– Містере Коулман, добрий вечір! – відповіла адміністратор відразу після третього гудку.

– Доброго дня, місіс Тейлор! Нам із Ніколь дуже потрібна Ваша допомога.

– Все, що зможу.

– Протягом години закрийте ресторан на бенкет. І організуйте святкову вечерю на весь персонал, включаючи мене та Ніку, та плюс ще двоє гостей.

– Добре. А що за свято, як не секрет? І чи будуть якісь особливі побажання?

– Це буде сюрприз. Я розповім про все, коли ми приїдемо. А з приводу побажань, зробіть все швидко та смачно. Без будь-яких витонченостей.

– Я вас зрозуміла. Все зробимо, як Ви просите.

– Дякую, Адель! До зустрічі! – і він відключився. Продовжуючи тримати телефон у руках, чоловік відкрив телефонну книжку та знайшов номер Шеріл. Не розуміючи чому, але йому було хвилююче їй набирати. Тільки Ніка мала рацію. Вона мала право дізнатися однією з перших. І тоді Алекс наважився і натиснув кнопку виклику.

– Алекс? – одразу ж він почув схвильований голос дівчини. – Щось трапилося?

– Можна і так сказати... Ти ще з Ніком?

– Збираюся вже додому. Час відвідувань закінчився, а лікар не дозволяє залишатися на ніч.

– А ти можеш почекати біля входу до лікарні, ми зараз під'їдемо. Є дуже важлива розмова.

– Так, звичайно. Я почекаю, – якось насторожено відповіла вона. Але Алекс не хотів говорити по телефону. Шеріл завжди була для нього як сестра і подібні новини було найправильніше повідомляти особисто під час зустрічі.

– Дякую! Ми скоро будемо, і чоловік сів у машину, заводячи мотор. За кілька хвилин поруч із ним села Ніколь, а позаду Аманда.

– Все вийшло? – запитала дружина, переплітаючи їх пальці.

– Майже. Адель все підготує у ресторані, а зараз поїдемо до лікарні. Шеріл вже звільнилася і збирається додому. Вона діждеться нас.

– Ти їй сказав?

– Ні. Я подумав, що це нечесно стосовно неї – говорити про таке по телефону.

– Тоді поїхали, щоб не гаяти час, – Алекс виїхав з паркування і попрямував у бік лікарні. Першою дівчину помітила Ніка. Зупинивши машину неподалік входу, вони удвох попрямували до Шеріл. Вона не відразу впізнала їх і завмерла від несподіванки.

– Шер… – гукнув її чоловік.

– Алекс? Ніколь? – здивовано перепитала дівчина. – Що трапилося?

– Ми хотіли запросити тебе на наше спонтанне свято.