Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сказанка про Крижаного Звіра" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 114 115 116 ... 138
Перейти на сторінку:

Гем стояв мовчки, не відповів на те і навіть не ворухнувся. Наче волів би зовсім зникнути звідси.

- Чи може наші гості втомилися з дороги? Зголодніли? Приєднаєтеся до нас за столом? В нас сьогодні подають дари моря, - біловолосий указав рукою на накритий стіл. Я втримався щоб не відпрянути. 

- Негоже нам, шавкам, псувати Вашій Вельможності апетита, - відповідав Родосвіт і біловолосий всміхнувся:

- До казні цього, - відрізав він, і брата схопила охорона. На мить його погляд впав на мене, і він додав:

- А цього посадіть до клітки. Не будемо ризикувати.

На цьому приємності і закінчилися.

Я не знав куди відвели Родосвіта, нас розділили майже одразу. Запам’ятати дорогу я не зміг би навіть якщо б мій мозок не виписував дзигу. Мене кинули кудись у темряву, щойно ми опустилися на кілька рівней униз кам'яними сходами. Всі мої речі відібрали, я залишився лише в штанях, сапогах й свитці і холод швидко охопив мене.

Тут смерділо брудом і тхнуло спертим повітрям. Але я жадібно ковтав його поки не оговтався достатньо, щоб підвестися. Навкруги була сама лише темрява. Випроставши перед собою руки я йшов вперед обережно, крок за кроком. Поки не доторкнувся у темряві на решітку. Від того дотику у мене одразу звело нутрощі, а шкіру закололо знайомим болем. Тут блокували магію.

Я негучно вилаявся і відпрянув від решітки. Таким самим чином я виявив інші боки решітки і прикинув. Моя клітка мала приблизно десять кроків з кожного боку. 

Не було жодної мови про те, щоб запалити тут будь-який вогонь крім справжнього. навіть темній вогонь тут не протримався би. Але я все одно спробував. Та де там. Пульсуючий біль у голові одразу ж змусив мене припинити спроби.

Перепочивши трохи, я перевірив підлогу - так само, пусто. Жодного натяку на їжу, зброю, абощо.

Я сів на підлозі, потім ліг - так рівно по центру наскільки міг, щоб не торкатися решіток. Намагався мислити тверезо, але відчай завітав до мене у клітку дуже швидко. Нас вже не врятувати. І все через те, що я вмовив брата довіритися воронові. Яка дурість! Від обурення знову схопився на ноги.

Десь там сидить Родосвіт. Мабуть так само голодний і зневірений. Замість того щоб, шукати для себе зцілення, він поперся зі мною на край континенту. Через мене і мою дурість. А міг би пити пиво з ворожбитами. 

Або не міг. Де зараз його друзі? Думки про ворожбитів змусили мене пригадати Вірго, і я заплющив очі, аби тільки викинути чергову поразку з думок. Можливо, він так само занапастив їх, як і нас. Можливо, всіх ворожбитів вже знищено.

Що ж, у такому разі це твій останній крах, хлопче. Твоя остання нагода пригадати яким ти виявився нікчемою. Яких дурощів натворив, друже. Вітаю. 

За такими роздумами я не одразу почув як десь здалеку забриніли ланцюги. Але побачив світло смолоскипу. Про вовка промовка!

- І як тобі твоя клітка? - Ворожбит повільно зупинився біля решітки і наче дійсно чекав моєї відповіді.

- Нащо ти прийшов? Катувати?

Вірго на мить опустив голову на груди, наче дійсно роздумував над моїми словами.

- Ця клітка може стати твоїм останнім притулком на цьому світі. А може й не стати. Залежить від тебе. 

- Якщо збираєтесь катувати, то можете починати вже зараз, я все одно нічого вам не скажу. 

- Хіба ні? - всміхнувся він, доволі зловісно. Мене прошили дрижаки, але виду я не подав. Я сподівався на це.

- Поки що подумай про це.

- Про що?

- Про те, скільки ти хочеш тут сидіти…Я скоро повернуся. 

Питання вилетіло з мого рота, перш ніж я обміркував його.

- Як ти опинився на побігеньках у цього біловолосого? Як ти міг зрадити ворожбитів?!

Вірго обернувся і у світлі смолоскипа я побачив, як він дивився на мене. Наче мене не існувало, і водночас - наче він дивився кудись усередину мене.

- Коли мені запропонували вибір, я віддав перевагу вечері з Лордом Лірхельмом. Підземелля ніколи не були моєю сильною стороною. 

Він залишив мене на самоті. Темрява не ставала яснішою - я міг сидіти що з розплющеними очима, що з заплющеними - жодної різниці. Голод скоро прокинувся, але мені трохи не вперше в житті було не до того.

1 ... 114 115 116 ... 138
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"