Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Містер Хейз намацав пульс хлопця, що стрімко білів, і заглянув тому в обличчя.
- Твої очі, вони почорніли, цілком.
Джеймс стиснув зуби і спробував відігнати слабкість. Перед очима знову затанцювали нулики. Він хотів сказати, що зараз все пройде, але лише глибше провалився у чорноту.
~~~
- Я думаю, ні, я впевнений, що це прояв його хімерності. Я нічого подібного у житті не бачив.
Мартін Лютом стояв над юнаком, що приходив до тями. Він бачив, як світліли білки його очей, поки зовсім не побіліли. І Хейз це бачив.
Він точно не немертвий, Мартін перевіряв, а значить, його висновки, як і висновки Вільяма, абсолютно вірні.
- Краще б ти був немертвим, - прошепотів Лютом майже беззвучно, але Хейз почув і кивнув.
- Про що ви говорили, Вільяме? Коли йому стало зле?
- Ми закінчили заняття і я розповідав Джеймсу про те, що поки не можу перевірити, чи він справді є хімерою. Він запитав, чи вважаю я, що він може бути небезпечним і я не встиг відповісти, як він побілів і впав. Це все, Мартіне.
Лютом шумно видихнув. Цього було мало, але все ж таки у нього було одне припущення. Він перевірив пульс Джеймса.
- Це тільки теорія, звичайно, - зауважив Хейз, - але я думаю, коли йому страшно, коли він хвилюється, його емоції буквально виходять з-під контролю і тому очі темніють. Не певен чи це та сама Темрява що живе у створіннях сутінку, але цілком може статися, що це один із проявів його сутності.
Лютом підняв очі до стелі і безсило похитав головою.
- Ми майже нічого не знаємо про хімер і можемо лише гадати.
Маг і горгулья озирнулися, наче боялися виявити, що за ними стежать.
- Ти не знайшов нічого нового? В архівах Ради зовсім пусто? Навіть із допуском від Голови?
Мартін похитав головою.
- Вони просто вдали, що дали мені допуски. Я отримав кілька папірців з датами, які мені нічим не допомогли, і на цьому все. І ні слова про хімер чи про родину хлопця.
- Що за папірці?
- Надішлю тобі, подивишся, може знайдеш що-небудь.
Хейз кивнув головою.
- Ти шукав ще десь?
Лютом уважно глянув на Хейза. Той і бровою не звів.
- Я не думаю, що варто запитувати у Ради про те, про що, судячи з усього, ніхто не повинен знати, Вільяме. Потрібно діяти обережніше. Нам не потрібні зайві питання? Не потрібні.
- Про що ти?
- Я хочу знову розпитати Колтона, ніби ненароком. Не думаю, що він доповідатиме Голові.
- Звідки така впевненість? Ти вже намагався діяти через нього і нічого не вийшло.
- Тоді я був з Олексієм. Гадаю, це могло стримати друїда від відвертості. До того ж, він не розповів Картеру про запит, що я подавав раніше. Про Книгу Сущого. Так, допомогти з пошуками Колтон не зміг, але Голова нічого про цей пошук не дізнався. Є шанс, що ми домовимося. Якщо хімер справді вбивали раніше, я не хочу, щоб наш єдиний шанс дізнатися всю правду передчасно вирушив на той світ.
Лютом осікся, помітивши, що Джеймс розплющив очі, намагаючись зорієнтуватися. Він схилився над хлопцем і підбадьорливо стис його передпліччя.
- Все гаразд, Джеймсе. Ти в порядку.
- Що трапилося? - пробурмотів юнак, замружившись на кілька секунд. - Де це ми?
- У моїй лабораторії, - відповів містер Хейз. - Ти все ще у Філоматі. Ти вирішив прилягти відпочти на десь півтори години, - посміхнувся він і Джеймс сів на лабораторному столі. Його трохи нудило. Він осушив склянку з водою, яку йому подали і з полегшенням видихнув.
- Отже, все гаразд?
Лютом не зміг усміхнутися у відповідь. Він улаштувався на високому стільці навпроти Джеймса. Ідеальний костюм Мартіна, ретельно укладене волосся, пряма постава і серйозний спокійний погляд - тієї миті все це не допомагало горгулу здаватися абсолютно невимушеним, і він відчував це.
- Геть кепсько. Ми, як і Френсіс раніше, щойно бачили, як твої очі змінюють колір, чорніють. Я не знаю жодної причини для цього, тільки якщо ти не один із Темряви. Але ти не немертвий, ти жива людина.
Мартін забарився лише на мить, перш ніж продовжити.
- Твої напади частішають і, безумовно, ведуть до чогось. Але ти цілком здоровий. Залишається лише одне пояснення: твої чорні очі натякають на проблеми з твоєю сутністю, що рветься назовні.
Джеймс завмер, боячись поворухнутися.
- Що ж мені робити?
- Гарне питання, Джеймсе. Я теж дуже хотів би знати, - Лютом зустрівся поглядом з Хейзом і знову глянув у широко розплющені очі Джеймса.
~~~
Джеймс опинився вдома лише пізно ввечері. Він сухо подякував Френкові за те, що той забезпечив йому алібі: Стівену піднесли історію, в якій Джеймс провів пів дня на тренуванні, і Френк охоче підтвердив цю версію.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.