Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Друзям Джеймса завжди раді в цьому будинку! - проголосив містер Брістоул, впускаючи хлопців. - Дуже приємно познайомитись, Френсісе. Проходьте до будинку. І все ж, я думаю, вам потрібно зайнятися чимось серйознішим, ніж ця ваша акупунктура…
Стівен ніяково замовк, помітивши прямий погляд Френка.
- Хоча що я можу про це знати. Гаразд, хлопці, вечеря ще не мала охолонути, я буду у вітальні.
Джеймс неохоче побрів за їжею, розуміючи, що якщо він зараз не поїсть, то потім буде гірше. Ще одна непритомність, та ще й на очах у Ароша, йому зовсім не потрібна.
- Ти голодний? Їсти будеш?
- Дуже смішно, Брістоуле, - Френсіс притулився до одвірка. Він слухав, що робить Стівен, Джеймс одразу зрозумів це.
- Як хочеш.
Копирсаючи виделкою свою вечерю, хлопець роздратовано думав про те, що якби на місці Френка був Пітер, йому було б набагато веселіше проводити вечір, не думаючи про те що скоро його життю настане кінець. Але з Френком було безпечніше. Для нього і для Стівена, якщо Джеймс раптом вирішить стати хімерою десь між вечерею та миттям посуду.
- Тебе сьогодні не впізнати. Мовчиш із самого Юджина.
- Дякую, що підвіз.
- Ти у порядку, Брістоуле?
- В повному.
Френк видав іронічну тираду.
- Ой, подумаєш, знепритомнів. Ой, очі почорніли, - сказав він. - Я це все вже бачив, можеш не соромитися.
- Тобі сказали, що я можу стати… - Джеймс ніяк не міг підібрати слово.
- Стати містером Хайдом, а доктор Джекіл вирушить у відставку? Сказали. Не драматизуй. Ти себе у дзеркалі бачив? Здоровий хлопець, а трясешся як дівчисько.
Джеймс завмер. Різкий голос співрозмовника допоміг йому опанувати себе. Френсіс здавався йому спокійним, але зібраним, готовим до всього. Чи він вважає, що небезпеки не існує?
- І тебе не лякає, що я можу прямо тут обернутися невідомо ким, і повбивати всіх, кого зможу?
- Не особливо, - з викликом і усмішкою заявив Френсіс, але Джеймсу чомусь полегшало.
- Чому?
- По-перше, я точно встигну вирубити тебе до того, як ти зможеш будь-кому нашкодити; по-друге, ніхто напевно не знає, що ти прямо в першу ж секунду захочеш вбивати на всі боки. Це тупість, якби так було, то хімер убивали не просто в зародку, а навіть раніше. Хімери не змогли б створювати сім'ї, передавати свої гени у спадок, якби вони бажали лише смерті всьому що рухається навколо.
Арош звучав переконливо.
- Тож припини тремтіти, Брістоуле.
Джеймсом знову опанувало непереборне бажання врізати Френсісу, але він стримався. Ця злість допомогла йому не думати про хімер. Арош помітив цю зміну.
- Молодцем, Брістоуле. Ця тема закрита.
- І що тепер?
- Тепер дорослі йдуть робити обхід, а ти йдеш спати. Запитання?
Джеймс похитав головою і підвівся з стільця. Френка вже не було у полі зору. Джеймс вимив посуд і розбудивши батька, що заснув перед екраном, подався до себе.
- Чудовий вийшов понеділок, - повідомив він темряві і заплющив очі, навіть не спробувавши зробити вправу на розслаблення.
~~~
Наближаючийся рокіт розірвав ранкову тишу і він розплющив очі, з запізненням зрозумівши, що це просто якась автівка проїхала повз будинку. І все знову затихло. Але Джеймс відразу зрозумів, що він був не один у кімнаті. Його рука інстинктивно потяглася за рапірою, перш ніж він згадав, що може накласти паралізуюче закляття.
- Я тобі не загрожую, - промовила Елінор, повільно піднявши руки у захисному жесті.
- Це ти, - Джеймс кліпнув кілька разів, остаточно прокидаючись. - Тебе не було кілька днів.
Його голос спросоння пролунав хрипко. Дівчина зробила крок назад, але все-таки з усмішкою відмітила.
- Не скажу, щоби ти якось виключно весело проводив цей час.
Джеймс погодився.
- Це анітрохи не було схоже на атракціони.
Елінор відвернулась до вікна, даючи можливість одягтися. Джеймс сів у ліжку і потягнувся з одягом. За мить він був в порядку, радіючи що залишив футболку та джинси поруч з ліжком.
- Сьогодні ти мій наглядач?
- Я гадала, ти не будеш проти моєї компанії.
- Ні, не буду. Але тільки за умови що ти не поводитимешся як наглядач.
Дівчина обернулась до нього, кивнула і спитала.
- Підкинути тебе до школи?
- Тож ви остаточно вирішили не повертатися до класу? - Джеймс відповів питанням на запитання, почавши збирати свій рюкзак.
- Немає такої потреби.
Джеймсові не було чого заперечити.
- Так, вам там нема чого втрачати. Адже ви все це вже проходили.
- Я чекатиму в машині, - повідомила Елінор і зникла. Джеймс зітхнув і повернувся до зборів. У цього ранку були хороші шанси стати просто чудовим, але все пішло навперейми. Щоразу, коли він хотів поговорити з дівчиною, він ніс якусь нісенітницю. Цьому треба покласти край, рішуче міркував він.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.