Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Хімера, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хімера" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 116 117 118 ... 134
Перейти на сторінку:

- Друзям Джеймса завжди раді в цьому будинку! - проголосив містер Брістоул, впускаючи хлопців. - Дуже приємно познайомитись, Френсісе. Проходьте до будинку. І все ж, я думаю, вам потрібно зайнятися чимось серйознішим, ніж ця ваша акупунктура…

Стівен ніяково замовк, помітивши прямий погляд Френка.

- Хоча що я можу про це знати. Гаразд, хлопці, вечеря ще не мала охолонути, я буду у вітальні.

Джеймс неохоче побрів за їжею, розуміючи, що якщо він зараз не поїсть, то потім буде гірше. Ще одна непритомність, та ще й на очах у Ароша, йому зовсім не потрібна.

- Ти голодний? Їсти будеш?

- Дуже смішно, Брістоуле, - Френсіс притулився до одвірка. Він слухав, що робить Стівен, Джеймс одразу зрозумів це.

- Як хочеш.

Копирсаючи виделкою свою вечерю, хлопець роздратовано думав про те, що якби на місці Френка був Пітер, йому було б набагато веселіше проводити вечір, не думаючи про те що скоро його життю настане кінець. Але з Френком було безпечніше. Для нього і для Стівена, якщо Джеймс раптом вирішить стати хімерою десь між вечерею та миттям посуду.

- Тебе сьогодні не впізнати. Мовчиш із самого Юджина.

- Дякую, що підвіз.

- Ти у порядку, Брістоуле?

- В повному.

Френк видав іронічну тираду.

- Ой, подумаєш, знепритомнів. Ой, очі почорніли, - сказав він. - Я це все вже бачив, можеш не соромитися.

- Тобі сказали, що я можу стати… - Джеймс ніяк не міг підібрати слово.

- Стати містером Хайдом, а доктор Джекіл вирушить у відставку? Сказали. Не драматизуй. Ти себе у дзеркалі бачив? Здоровий хлопець, а трясешся як дівчисько.

Джеймс завмер. Різкий голос співрозмовника допоміг йому опанувати себе. Френсіс здавався йому спокійним, але зібраним, готовим до всього. Чи він вважає, що небезпеки не існує?

- І тебе не лякає, що я можу прямо тут обернутися невідомо ким, і повбивати всіх, кого зможу?

- Не особливо, - з викликом і усмішкою заявив Френсіс, але Джеймсу чомусь полегшало.

- Чому?

- По-перше, я точно встигну вирубити тебе до того, як ти зможеш будь-кому нашкодити; по-друге, ніхто напевно не знає, що ти прямо в першу ж секунду захочеш вбивати  на всі боки. Це тупість, якби так було, то хімер убивали не просто в зародку, а навіть раніше. Хімери не змогли б створювати сім'ї, передавати свої гени у спадок, якби вони бажали лише смерті всьому що рухається навколо.

Арош звучав переконливо.

- Тож припини тремтіти, Брістоуле.

Джеймсом знову опанувало непереборне бажання врізати Френсісу, але він стримався. Ця злість допомогла йому не думати про хімер. Арош помітив цю зміну.

- Молодцем, Брістоуле. Ця тема закрита.

- І що тепер?

- Тепер дорослі йдуть робити обхід, а ти йдеш спати. Запитання?

Джеймс похитав головою і підвівся з стільця. Френка вже не було у полі зору. Джеймс вимив посуд і розбудивши батька, що заснув перед екраном, подався до себе.

- Чудовий вийшов понеділок, - повідомив він темряві і заплющив очі, навіть не спробувавши зробити вправу на розслаблення.

~~~

Наближаючийся рокіт розірвав ранкову тишу і він розплющив очі, з запізненням зрозумівши, що це просто якась автівка проїхала повз будинку. І все знову затихло. Але Джеймс відразу зрозумів, що він був не один у кімнаті. Його рука інстинктивно потяглася за рапірою, перш ніж він згадав, що може накласти паралізуюче закляття.

- Я тобі не загрожую, - промовила Елінор, повільно піднявши руки у захисному жесті.

- Це ти, - Джеймс кліпнув кілька разів, остаточно прокидаючись. - Тебе не було кілька днів.

Його голос спросоння пролунав хрипко. Дівчина зробила крок назад, але все-таки з усмішкою відмітила.

- Не скажу, щоби ти якось виключно весело проводив цей час.

Джеймс погодився.

- Це анітрохи не було схоже на атракціони.

Елінор відвернулась до вікна, даючи можливість одягтися. Джеймс сів у ліжку і потягнувся з одягом. За мить він був в порядку, радіючи що залишив футболку та джинси поруч з ліжком.

- Сьогодні ти мій наглядач?

- Я гадала, ти не будеш проти моєї компанії.

- Ні, не буду. Але тільки за умови що ти не поводитимешся як наглядач.

Дівчина обернулась до нього, кивнула і спитала.

- Підкинути тебе до школи?

- Тож ви остаточно вирішили не повертатися до класу? - Джеймс відповів питанням на запитання, почавши збирати свій рюкзак.

- Немає такої потреби.

Джеймсові не було чого заперечити.

- Так, вам там нема чого втрачати. Адже ви все це вже проходили.

- Я чекатиму в машині, - повідомила Елінор і зникла. Джеймс зітхнув і повернувся до зборів. У цього ранку були хороші шанси стати просто чудовим, але все пішло навперейми. Щоразу, коли він хотів поговорити з дівчиною, він ніс якусь нісенітницю. Цьому треба покласти край, рішуче міркував він.

1 ... 116 117 118 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хімера, Julia Shperova"