Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Хімера, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хімера" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 117 118 119 ... 134
Перейти на сторінку:

Вишукуючи другу шкарпетку до тієї, яку тримав у руці, він натрапив на фотографію - це було фото із зимової поїздки до океану: Джеймс із набитим ротом, ззаду на тлі видно руку батька та усміхнене обличчя Тоні. Десь трохи вище за шлунок раптом стало так неприємно.

У його голові стукало одне й те саме питання. Навіщо, Тоні?

Джеймс чітко розумів, що того Тоні, якого він знав, більше немає. Є розважливий і злий Ентоні з манією величі та бажанням прикінчити Джеймса, але того Тоні, який веселив і смішив племінника, розповідав йому на ніч найстрашніші історії та завжди допомагав порадою - того Тоні більше не існує. І Джеймсу не вистачало його.

Він відкинув фотографію за ліжко.

Ти сам вибрав цей шлях.

Залишивши кімнату, Джеймс миттю спустився вниз. Батько голосно хрумтів тостами під ранкові новини.

- Як спалося, тату?

- Відмінно, якщо не вважати, що я забув увімкнути опалення, і під ранок замерз.

- Зате краще збережешся, па. Жодних зморшок.

Стівен хмикнув і мало не вдавився тостом. Джеймс подав батькові склянку води.

- Дякую, - подякував той, коли знову зміг дихати. - Від Тоні не було звісток?

- Ні, зовсім. А що? - мимоволі насторожився хлопець.

- Гм, я хвилююся за нього, Джеймсе. Якби не смерть Абі, я б попросив хлопців із дільниці зайнятися пошуками Ентоні. Але там сам розумієш, всі зайняті цим розслідуванням...та й судячи з зникнення деяких речей, Тоні все ж таки навідувався кілька разів до нас. Ніяк не зрозумію, чому він не хоче вийти на зв'язок. Може, я знову чимось образив його.

- Знову? - втрутився Джеймс. У його голові промайнула страшна думка. Якщо Тоні справді заглядав у гості, поки їх не було вдома, що завадило йому затриматися трохи і вбити їх уві сні? Невже Тоні так боїться Ради? 

- Не переймайся, - попросив Стівен. - Це справа минула. Снідатимеш?

Замість відповіді Джеймс схопив з тарілки тост та помахав батькові на прощання.

- Я пішов.

- Сьогодні на тренування?

- Подивимося, - відповів Джеймс вже на порозі.

Елінор була за кермом і дорога до школи не зайняла багато часу. Дівчина не виглядала доброзичливо цим ранком, але Джеймс тішився і цією нагодою побути разом. Він дожував тост і все міркував, як краще почати розмову, на яку залишилося не так багато часу.

- Ти даремно не поїв нормально, сили тобі не завадили б, - дівчина кинула миттєвий погляд на пасажира. - Ти встиг б до початку занять якби поснідав з батьком.

- Ти кажеш, як наглядач, - зауважив Джеймс, влаштовуючись зручніше.

Елінор прикрила на кілька секунд очі. Дивно, навіть це не налякало його, впевненість у її можливостях була непереборною. Він терпляче чекав, поки вона розплющить очі і заговорить з ним.

- Ти просто нестерпний.

- Ти вже казала.

Дівчина не відповіла на цей випад.

- Я міг би й сам доїхати до школи. Я вмію водити, чесно. У мене навіть посвідчення водія є. Показати?

Джеймс не зводив погляду з Елінор. В неї було обличчя людини, стурбованої як мінімум проблемою розмірів глобального потепління. За кілька хвилин дівчина все ж таки подивилася у відповідь. Джеймс очікував, що вона сердитиметься на нього, але стиснуті губи і зведені разом брови говорили про те, що Елінор не на жарт стривожена.

- Як гадаєш, чому Тоні не намагається вбити мене знову?

- Я не знаю, Джеймсе. Ми не можемо його знайти. Є ймовірність, що він більше не збирається тебе вбивати.

Джеймс чув невпевненість у її голосі. Він дуже хотів би, щоб її слова виявилися правдою, щоб усе стало як і раніше. Ні, звичайно, він хотів зовсім не цього.

- Так, ви це вже казали одного разу.

Елінор не відповідала.

- А якщо він ніколи не заявиться по мене, ви до кінця мого життя ходитимете за мною хвостиком? Я не проти тебе, але твоєму братові доведеться відступити, - жарт не вдався, дівчина не посміхнувся.

Машина в'їхала на шкільну стоянку, дівчина заглушила мотор і подивилася на будівлю школи так, ніби чекала побачити на її місці щось зовсім інше.

Джеймс не зміг стримати питання, що крутилося у голові.

- Кого сьогодні можна буде зустріти на моїй кухні вночі?

- Сьогодні ти спатимеш міцно, - не дивлячись на нього пообіцяла Елінор. - Тобі вже час.

Вони вийшли з машини, дівчина востаннє подивилася на Джеймса з побоюванням наче не хотіла і водночас бажала сказати зайве, і в секунду розчинилася в ранковому тумані. Джеймс, зітхнувши, витяг ключ із замку запалювання і поплентався до входу.

~~~

"Мій дух, як ніч. О, грай скоріш:

Я ще вчуваю арфи глас.

Нехай воркує жалібніш

І тішить слух в останій час."

1 ... 117 118 119 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хімера, Julia Shperova"