Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

Вільям Хейз вдесяте прочитав епітафію на могильній плиті своєї дружини і провів важкою рукою по втомленому обличчю.

- Я заплутався, Донно, - маг похитав головою. - без тебе все інакше. Без вас з Ітаном. Все здається таким безглуздим тепер.

Він уважно вивчав цвинтар. Погляд його мшисто-зелених очей спостерігав за небагатьма відвідувачами. Весняне листя буйно зеленіло навкруги, наче насміхалося над скорботними людьми своєю завзятою жагою до життя.

- Я допомагаю одному хлопчику. Зовсім дитина, він тільки-но дізнався про свою магію і одразу ж змушений вчитися застосовувати її для захисту від мисливців. Яким було б його життя, якби йому не довелося ночами засипати з охоронними закляттями? У рази легшим, ти знаєш. Ти ж пам'ятаєш з якою обережністю ми навчали Арлен і Ітана? А в нього немає нікого, з ким можна було б поговорити про магію, про все що впало на нього. Окрім хранителів, які більше лякають, аніж допомагають розібратися.

Хейз заплющив очі, проганяючи спогади.

- Я ніколи тебе не слухав, а тепер ти тільки робиш, що слухаєш мене. Тобі знову не пощастило, кохана...Ти знаєш, хлопчик може виявитися справжньою хімерою, уявляєш? Це не закінчиться нічим хорошим, якщо ми не зрозуміємо, як допомогти йому впоратися з такою силою.

Я перелопатив з тонну записів хранителів, але про таких як він там нічого крім ледь зрозумілих натяків, - маг схилився до надгробка. - Я хвилююсь за нього, Донно. Він піддається нападам, приступам, що частішають, і судячи з старих рукописів Ради це не може закінчитися для нього нічим хорошим. І це мене лякає. Будь-яке хвилювання, тривога, напад паніки можуть стати тригером для чогось дуже поганого. Скільки болю він ще має перенести, щоб…

Чаклун випростався і завмер приголомшений осяянням.

- Щоб... припинити бути людиною.

   ~~~

Джеймс не знаходив собі місця. Від Елінор не було звістки вже більше двох тижнів. Френка теж не було видно по кілька днів, але потім він з'являвся, перевіряв як ідуть справи, і знову пропадав. Останніми днями Джеймс зустрічав вдома переважно Антуана або Керрі — ще одну горгулью, що з'явилася охороняти його будинок від злісного дядечка. Він намагався не мозолити їм очі й просто замикався у своїй кімнаті, дозволяючи Раді нести варту.

Джеймс не знав, що було найгірше. Відсутність Елінор, те, що Пітер більше із ним не розмовляв, абсолютний провал у заняттях магією чи п'ять нападів поспіль останніми днями.

Він прокидався вранці, збирався до школи, спілкувався з батьком, старанно підтримував видимість абсолютної нормальності, але варто було йому повернутися додому і зачинити двері у своїй кімнаті, як йому всюди здавалися важка хода Тоні та власна смерть.

Джеймс не випускав рапіру з рук, тільки-но він зрозумів, що магія перестає його слухатися. Містер Хейз запевняв його, що це просто бар'єр у його голові не дає йому йти далі, але Джеймс відчував, як ця хімера з'їдає його сили, відбирає шанс протистояти власній безпорадності.

Він знав, що повинен зробити все можливе, щоб убезпечити людей навколо себе до того, як перестане бути собою, але не знав, з чого почати. У підручниках знайшлося потужне закляття захисту, але тільки-но він починав чаклувати, як в очах темніло. Зрештою, містер Хейз дав йому тижневу відпустку "для відновлення сил" і Джеймс припинив загалом бувати де-небудь, крім школи, щоразу здригаючись всередині, коли він залишався один у своїй кімнаті.

Його бісила власна безпорадність, але все що він міг - це сидіти під захистом Ради в очікуванні невідворотного майбутнього, в якому його засудять до смерті, щойно вони дізнаються, що він таке.

~~~

Вільям Хейз крокував власним кабінетом, не зводячи погляду з кишенькового годинника. Він чекав вже більше двох годин, відправивши повідомлення до Ради і його терпіння добігало кінця. Годинник пробив чверть другої ночі, але від Лютом досі не було звісток.

Чарівник схвильовано міряв кроками кімнату. Папери, таємно передані йому Мартіном, не на жарт стривожили його, щойно він натрапив на кілька явно вирваних звідкись сторінок.

Він знову кинувся до знахідки і за кілька хвилин відсунув її.

- Безперечно, ніякої помилки немає.

Хейз знову глянув на годинник. Без двадцяти друга ранку. Більше чекати не можна, треба діяти. Накладаючи на ходу закляття стеження, він увійшов до кімнати дочки і розбудив її.

- Любо, Арлен, одягнися якнайшвидше. Мені потрібно, щоб ти знайшла декого.

Він вже майже вийшов із дому, коли перед ним із темряви з'явився Лютом. Весь скуйовджений, у брудному порваному піджаку - він зовсім не був схожий на звичайного себе. Очі горгула напружено вдивлялися в темряву навкруги; він не до кінця повернувся у свою людську подобу і ще було видно мармурові жилки на його обличчі.

- Ти в порядку, Мартіне?

- Що трапилося? Я затримався, вибач. Отримав твоє повідомлення тільки хвилин десять тому, йшов по сліду; не хотів, щоб мене відстежили і не відкривав переходу.

Лютом припинив спроби привести свій зовнішній вигляд до ладу. Цей костюм залишалося лише спалити. Маг помітив нервозність Мартіна, кивком голови запросив зайти до будинку, замкнув двері і ледве чутно прошепотів.