Читати книгу - "Сповідь відьом. Тінь ночі"

«Усе починається з відсутності й бажання», — стиха мовила я. І знову минуле й сьогодення зіткнулися, коли я повторила перший рядок вірша, написаного на єдиній сторінці з манускрипту Ешмол-782, яку хтось колись прислав моїм батькам. Цього разу, коли в кутках спалахнуло світло й освітило запилені золотисто-блакитні пасма, я не стала відвертатися. Не відвернулася й Гуді Альсоп. Метью та Сюзанна простежили за нашими поглядами, але ніхто з них не помітив нічого незвичайного.

— Та отож. Бачиш, як час відчуває твою відсутність і хоче, щоб ти повернулася і знову увіткала себе в своє колишнє життя. — І Гуді аж засяяла, сплеснувши руками так, немов я подарувала їй зроблений мною красивий малюнок олівцем, а вона збирається причепити його на стіну, щоб усі бачили. — Утім, час іще не готовий до твого повернення. Якби був готовий, то блакитний колір світився б набагато яскравіше.

— Ви говорите так, наче поєднання магії та ремесла є цілком можливим, хоча це різні речі, — сказала я, й досі не переборовши своє збентеження. — Відьмацьке ремесло використовує заклинання, а магія — це вроджена здатність керувати стихіями, такими, наприклад, як повітря чи вогонь.

— Хто сказав тобі таку дурницю? — пирхнула Гуді. — Магія та відьмацьке ремесло — це як дві стежини, що перетинаються в лісі. А ткаля здатна стояти на цьому перехресті, спершись ногами на обидві стежини. Вона може також стати між ними, де сили найпотужніші.

На знак протесту проти розкриття його таємниці час голосно скрикнув.

— «Дитина поміж, відьма — вбік», — зачудовано промимрила я. Привид Бріджет Бішоп попередив мене про небезпеки, пов’язані з таким вразливим становищем. — Перед тим як ми сюди прибули, привид однієї з моїх попередниць, Бріджет Бішоп, сказав мені, що така моя доля. Напевне, вона знала, що я ткаля.

— І твої батьки це знали, — сказала Гуді Альсоп. — Мені видно останні рештки ниток, з яких було зіткано їхнє обмежуюче заклинання. Твій батько теж був ткачем. Він знав, що ти підеш його шляхом.

— Її батько? — спитав Метью.

— Чоловіки рідко бувають ткачами, Гуді, — заперечила Сюзанна.

— Батько Діани був надзвичайно талановитим ткачем, але не мав відповідної підготовки. Його заклинання було скоріше стулене докупи, аніж ретельно переплетене. Однак воно було зроблене з любов’ю і певний час добре прислужилося своєму призначенню — як і той ланцюг, що поєднує тебе з вером, Діано. — Той ланцюг був моєю секретною зброєю, яка забезпечувала мені відчуття того, що в свої найскрутніші хвилини я все одно міцно прив’язана до Метью.

— Тої ночі Бріджет сказала мені ще дещо: «Немає шляху вперед, на якому б не було його». Напевне, вона знала й про Метью, — зізналася я.

— А ти ніколи не розповідала мені про ту розмову, mon coeur, — зазначив Метью, і в голосі його прозвучало не стільки невдоволення, скільки цікавість.

— Перехрестя, стежини та смутні пророцтва тоді не видавалися мені важливими. А потім із нами трапилося стільки всього, що я просто забула. — Я поглянула на Гуді Альсоп. — До того ж, як я могла робити заклинання, коли нічого про них не знала?

— Ткалі оточені таємничою загадковістю, — сказала мені Гуді. — Наразі ми не маємо часу шукати відповіді на всі твої запитання, бо мусимо зосередитися на тому, щоб навчити тебе керувати магією, коли вона проходить крізь тебе.

— Мої здібності поводилися як пустотливі неслухняні дітлахи, — визнала я, згадавши про зморщену айву та зіпсовані туфлі Мері. — Я ніколи не знала, що трапиться потім.

— Це досить часто трапляється з ткалею, яка тільки починає усвідомлювати свою силу. Але твоє яскраве сяйво чітко бачиться й відчувається навіть звичайними людьми. — Гуді Альсоп відкинулася на спинку крісла і уважно до мене придивилася. — Якщо відьми помітять твоє світіння, як сьогодні його помітила мала Енні, вони можуть скористатися твоїм знанням у власних цілях. Ми не дозволимо ані тобі, ані твоїй дитині потрапити в лабети Габбарда. Наскільки я розумію, ви зможете впоратися з Конгрегацією? — спитала вона, поглянувши на Метью. Той промовчав, і Гуді Альсоп сприйняла його мовчанку як знак згоди.

— От і добре. Приходьте до мене по понеділках та четвергах, Діано. Пані Норман зможе приймати вас по вівторках. Я домовлюся з Марджорі Купер на середи, а Елізабет Джексон та Кетрін Стрітер займатимуться вами по п’ятницях. Із їхньою допомогою, Діано, ви зможете примирити вогонь та воду у вашій крові, інакше вам ніколи не вдасться видати щось інше, крім пари.

— Може, не варто втаємничувати всіх цих відьом у нашу справу, Гуді, — зауважив Метью.

— Пан Ройдон має рацію. Уже й без того ходить багато пліток про нову відьму. Щоб заслужити прихильність отця Габбарда, Джон Чендлер старанно поширює про неї всілякі чутки. Ми й самі зможемо її навчити, це однозначно, — сказала Сюзанна.

— А відколи це ти стала вогневідьмою? — напустилася на неї Гуді. — Кров Діани повниться вогнем. Мої таланти стосуються, здебільшого, відьмовітру, а твої — земної сили. Нас двох не вистачить для її навчання.

— Якщо ми дотримуватимемось твого плану, то наша відьмацька громада невдовзі привабить небажану увагу. Нас лише тринадцятеро відьом, а ти хочеш залучити до цієї справи аж п’ять. Нехай проблемою пані Ройдон займуться й інші громади — наприклад Мургейтська або ж Олдгейтська.

— Олдгейтська громада надміру розрослася, Сюзанно. Вона нездатна керувати власними справами, не кажучи вже про підготовку ткалі. До того ж, мені туди надто далеко добиратися, а гниле повітря біля міської стічної канави лише посилюватиме мій ревматизм. Тому ми тренуватимемо її у цьому приході, як і хотіла богиня.

— Але ж я не можу… — почала було Сюзанна.

— Я — твоя старійшина, Сюзанно. Якщо бажаєш і далі не погоджуватися, то доведеться звернутися до Верховної Ради. — Атмосфера в кімнаті наелектризувалася.

— От і добре, Гуді. Я надішлю свій запит до Квінгайт, — відказала Сюзанна, сама чимало здивувавшись своїй сміливості.

— А хто така королева Гайт? — стиха спитала я Метью.

— Квінгайт це місцина, а не особа. А що таке Верховна Рада?

— Уялення не маю, — зізналася я.

— Припиніть шепотітися, — сердито покачала головою Гуді Альсоп. — Вікна й двері надійно запечатані моїм заклинанням, тому ваш шепіт боляче тисне мені на вуха.

Ми замовкли,