Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

покоях, піднімалися на вежі, обгинали струмочки й гірки й милувалися прекрасними пейзажами. Розкіш і краса й у той же час новизна та оригінальність відчувалися буквально у всьому, у кожній балці, у будь-якому стовпчику.

Юаньчунь не переставала захоплюватись, але просила надалі уникати таких величезних витрат. Коли підійшли нарешті до зали, Юаньчунь звеліла всім сісти без усяких церемоній. Почався бенкет. Матінка Цзя сіла в далекому кінці столу, а пані Ю, Лі Бань і Фенцзє підносили й забирали блюда й чашки.

Юаньчунь попросила подати пензлі й тушницю, розклала смужки паперу й зібралася складати назви для тих місць, які їй особливо сподобалися. Для саду вона придумала назву «сад Розкішних видовищ», для своїх особистих покоїв — «Пам’ятай про милість і думай про обов’язок» і ще парний напис у тім же дусі:

Неосяжна є милість великих Небес і Землі[170]: Проникає в серця і дитини, і простолюдина. До сьогоднішніх днів такий величний давній завіт, Десять тисяч владарств в Дев’ятьох Округах[171] процвітають!

Назва «Урочисте явлення фенікса» вона замінила на «павільйон Ріки Сяосян», «Аромат троянд серед зелені яшми» — «Насолоджуйся трояндами й радуйся зелені» і «двір Насолоди пурпуром». «Чистий аромат ірису» на «двір Ірисів», а «Майорить прапор серед абрикосів» на «гірське сільце Хуаньге». Головна вежа дістала назву «вежа Величного видовища», східна вежа — «покої Візерунчастої парчі», західна вежа — «покої Прихованих пахощів». Ще вона склала назви «тераса Вітру в заростях осоки», «павільйон Духмяного лотоса» і багато-багато інших. Годилося, щоб над кожним входом висіла дошка, і для них Юаньчунь теж придумала назви: «Весняний дощ у квітах груші», «Осінній вітер у гіллі утуна», «Нічний сніг у заростях очерету». Колишні написи Юаньчунь не звеліла знімати й до них склала вірші:

Щоби горами ріку приборкать, вміння і натхнення треба в ділі, Треба сил багато, щоб мистецьки втілити природність у будівлі. Все земне і світ увесь небесний знайдеш тут і — в чуда ж віриш дійсні? — Запашний цей сад назвати мусиш садом, де видовища розкішні!

Скінчивши писати, Юаньчунь з усмішкою сказала сестрам:

— Ви знаєте, я не володію даром віршування, і якщо вийшло в мене щось, то лише завдяки чудовим пейзажам. Як тільки видасться в мене вільний час, обов’язково напишу «Записки про сад Розкішних видовищ» і «Оду про побачення з рідними», на згадку про події нинішнього дня. І нехай кожна з вас складе вірш на мотив усіх написів і не боїться зробити це краще за мене, тому що мій вірш досить посередній. Чула, що Баоюй складає написи, які можуть утішити. У саду мені найдужче сподобалися два місця — павільйон Ріки Сяосян і двір Духмяних трав, а також двір Насолоди пурпуром і Гірське сільце Хуаньге. Кожне гідне бути оспіваним. Парні написи, складені для цих місць раніше, не викликають сумнівів, але добре б іще написати п’ятислівні статутні вірші. Хочу знати, чи не дарма я старалася, коли навчала вас у дитинстві.

Баоюй кивнув Юаньчунь і вийшов складати вірші. Слід сказати, що Інчунь і Січунь уважали, що поступаються Тань-чунь у здібностях, а Таньчунь вважала, що Сюе Баочай і Лін Дайюй на відміну від неї мають поетичне обдаровання. Але Юаньчунь наказала складати всім, і довелося коритись. Юаньчунь уважно переглянула написані за її повелінням вірші, які ми тут і наводимо:

Душевна просвітленість і радісний приплив почуттів В саду пейзажів безліч незрівнянних, в них — витонченість, також надзвичайність! І через те на вивісці ж бо назву не сором дати: «Непогасна радість»!