Читати книгу - "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"

— А що сталося з ним? Чому не впорався? — Тепер була моя черга ставити запитання.

Мені хотілося якнайбільше дізнатися про Джейка, оскільки Еріка, схоже, закохалася в нього. Останні її серйозні стосунки негативно вплинули навіть на нас, не кажучи про стан, у якому була вона. Найменше хотілося повторення історії чи чогось у тому ж дусі.

— Тобі потрібна характеристика мого найкращого друга? — із сарказмом спитав Сем, скинувши брову.

— Якщо ти його найкращий друг, то, напевно, знаєш про Еріку. Що поганого в тому, що я дбаю про неї?

Сем закивав, а потім надто повільно надпив зі стаканчика.

— Тобі нема чого хвилюватися, Джейк хороший хлопець, — досить м'яко відповів він.

— І все? — Я була здивована чи, може, обурена.

Чорт забирай, я ж хотіла більше інформації! Таївся б іншого дня, і з іншого питання.

— Цього замало? — у відповідь запитав Сем, стискаючи губи й ховаючи від мене свою привабливу усмішку.

— Знаєш, хороші хлопці теж ображають дівчат. Ти ж пам'ятаєш, я говорила, Еріка — це серце, саме...

— В душу я йому не лізу, — перебив мене Сем, — але наміри в Джейка однозначно добрі та серйозні.

— Фух, — закотивши очі, я шумно зітхнула.

У цей момент Сем спостерігав за мною, тож розсміявся, побачивши реакцію на його слова.

— А чи можна більш детальну характеристику? — починаючи дратуватися, запитала я.

— Джейкоб Алан Меткліф, навчається в Каліфорнійському університеті, наступного року отримає ступінь магістра з юриспруденції. Цього року збирається влаштуватися на стажування до адвокатської компанії. У нього чудові батьки, але він мало спілкується з батьком. Рідних братів чи сестер немає. Дуже любить музику, — монотонно проговорив Сем, а потім узяв мій стаканчик, раптом усміхнувся і спитав: — Достатньо інформації, Мері?

— Алан? — Я пирснула зі сміху.

— Це все, що ти почула?

Сем дивився на мене з-під лоба, при цьому наливаючи мені віскі.

— Вибач, — я стиснула губи, стримуючи усмішку.

Він простяг мені десь на третину наповнений стаканчик і запитав:

— А що ж твоя подруга?

— В якому сенсі?

— По-твоєму, я не можу дбати про свого друга?

Вдивившись в обличчя Сема, я зрозуміла, що він жартував із мене. Це було незвично, але безумовно кумедно. Розсміявшись, я штовхнула його в плече.

— Слухай, вони всі різні, але точно не погані, — щиро і, як мені здалося, по-доброму, промовив Сем.

Ці слова викликали на моєму обличчі лагідну усмішку, адже він так само, як і я дбав про своїх друзів.

— Ти хороший хлопець, — ствердно вимовила я і, підсунувшись, поклала йому голову на плече.

На мить мені здалося, що Сем напружився, але я вирішила списати це на прохолодний вітер.

— Згоден, — рівним тоном відповів він.

— І ще скромняга, — зі смішком додала я.

— Ось тут змушений не погодиться, — заперечив Сем.

— А з цього місця докладніше, будь ласка. — Від інтересу я трохи посунула голову й подивилася на нього знизу вгору.

— Моллі, не перебільшуй свою значущість у моєму житті, — усе, що і сказав Сем, а потім поглянув у бік води і спокійно собі надпив зі стаканчика.

Звісно, я відразу підняла голову, випросталася і витріщилася на нього.

— Ауч! А це неприємно.

Відвернувшись, я прочистила горло, проганяючи грудку, що підступила. Неприємно — це було применшенням року. Навіть сказати просте «образливо» було б замало.

Я проковтнула, усе ще проганяючи ту чортову грудку, і раптом відчула майже невагомий дотик до тильного боку долоні.

— Я хотів сказати, що мало тебе знаю, — озвався Сем, — щоб ось так просто відкриватися. Вибач, але ти буквально чужа мені людина. Навіть Джейкоб багато про мене не знає. — З ледве вловимою незручністю в голосі він додав: — У нас правило не обговорювати деталі особистого життя.

Я насупилась, не розуміючи, до чого тут особисте життя, адже я про нього нічого не питала. Потім у голові промайнула дурна ідея і я, звівши брови, зиркнула на Сема. У його розумінні питання скромності стосувалося деталей особистого життя. Може, він любив БДСМ чи щось таке?

«Припини вигадувати всякі дурниці», — подумки осадила я себе.

— Джеймс слабо вписується у вашу компанію, — випалила я перше, що спало на думку, аби тільки поміняти тему.

— Можливо, так і є, — підхопив Сем, спокійно притулившись до старої будівлі. — Чесно кажучи, я ніколи про це не думав.

Мій співрозмовник дивився на воду, покручуючи стаканчик у руці. Я ж, повернувшись, потай розглядала його. Статний хлопець, зростом не нижче шести з половиною футів. Поруч із ним почувала себе справжньою Дюймовочкою. Учора я звернула увагу, що Сем поступався Джеймсу в габаритах, але точно не був хлюпиком. Він відносився до того типу хлопців, що досить часто відвідують тренажерний зал, але у яких усе в самий раз.