Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова 📚 - Українською

Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Новий світ. Провидиця. Книга 2" автора Вікторія Хорошилова. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 116 117 118 ... 157
Перейти на сторінку:

— Хто той ящір? — майже пошепки поцікавився коханий, відчуваю, що йому цікаво, але при цьому він злиться.

— Цього ящера крилатого звуть Стів. Старшокурсник, ти міг бачити його на змаганнях. Сьогодні почав чіплятися.

Пом'яни біса він і з'явиться, поки що правда, побічно. Мені зателефонували з академії і з наїздом поцікавилися, на якій підставі я покинула її? І типу якщо не повернуся найближчої години, у мене будуть проблеми.

— Чого? — видала я, коли представник з адміністрації відключився. Миттю набрала магістра Яліна — Добрий вечір, можна запитання?

— Ну, чого тобі, тільки не кажи, що вам там нудно гуляти? Привіт, хлопчики.

— Я хотіла уточнити адміністративне питання щодо центральної академії, може, щось пропустила. Загалом, я повинна була брати дозвіл, щоб піти на вихідних?

— З якого? Ні, звісно. Хм, цей гад крилатий до тебе клинчаки намагається підбивати. Моя тобі порада, скрути його в баранячий вузол і відпинай так, щоб більше не захотів до тебе наближатися. От тільки в ліс до нечисті цього не закидай, не оцінить і особливо його рідня. І якщо що повертайся, хлопчикам тут нудно без тебе.

— Яким саме хлопчикам? — вклинився Алекс.

— Гаразд, не тільки хлопчикам, моєму виводку нудно без Лії. Її однокурсники не хочуть із ними грати в догонялки і банально шарахаються, навіть дочок. Гор, у вас який вік дітвори?

— Старшому тридцять два, молодшому ще року немає.

— Ех, маленькі ще, але можуть зайняти моїх дівчаток. Із задоволенням поняньчать молодших.

— У мене ще племінники є, — нагадала магістрові та друзям — у фортеці носилися дружним натовпом.

— Було б чудово збирати дітей в одному місці, — сказала дружина Гора. — Їм буде весело.

— Це точно, головне із закритою територією.

Усі одразу подивилися на Гора.

— Що? Та годі?! — здався він, дивлячись на промовисті погляди друзів. — Ну гаразд, отже в мене всі тусуються. І паркан у наявності.

— Я напишу братам? — запитала в чоловіка.

— Так, буде весело.

— Вони добре один одного займають.

Брати відписалися одразу. Вони були за будь—який кіпіш, окрім голодування. Так і написали і дописали, що завтра приведуть усіх діток.

— Ем, Ліє, я якось забув, скільки років племінникам?

— Від десяти до дев'ятнадцяти вже. Але старші високі й здаються старшими. Дітей магістра вони натовпом вимотували і ті при них не ризикують перетворюватися. Хм, тільки Тимці п'ятдесят, а його сестричкам по двадцять і вісімнадцять. Напишу дідусеві, нехай теж приводить, і тоді, напевно, Надія буде, заодно допоможе за цим угрупованням наглядати й відловлювати. Ще не передумав? — запитала в Гора з прищуром.

— Ні, — зітхнув хлопець.

— Що робитимеш зі Стівом? — запитав Дік.

— Сьогодні вже нічого. Якщо діставатимуть, повернуся в рідну академію. Сьогодні і найближчі два дні я гуляю.

Друзі Алекса усміхнулися і відправили нас на побачення, а самі почали дітей по домівках збирати. Ми погуляли тут же вулицею і пішли додому до Алекса. Його будинок поки що нагадував барліг холостяка, незайманий жіночою рукою.

— Можна я в тебе залишуся?

У коханого зіниці збільшилися і він шумно ковтнув.

— Я кваплю події?

— Швидше я намагаюся стримувати себе і не закинути тебе на плече.

Тихо розсміялася і поцілувала в підборіддя. Я сама не знала, чи варто нам уже переходити до ліжка, чи ще рано.

— Якщо вирішиш закинути на плече, я опиратися не буду.

Він задоволено посміхнувся і обійняв мене, ми стояли цілувалися, і просто мліли від того, що зараз разом і можемо торкнутися одне одного. Обидва здригнулися, коли в Алекса завібрував телефон. Він тихо вилаявся і відповів на дзвінок.

— Мені на роботу потрібно їхати. Відчуваю, хлопці будуть не в захваті від нічного виїзду.

— Щось сталося?

— Вбивство. Залишайся у мене. Можливо є їжа в холодильнику.
 — Я знаю, де замовити продукти і є цілодобова доставка.

Поцілувала коханого, і він швидко пішов на вулицю. Почула, як його окликнув Дік і він сів до нього в машину. Одразу перевірила холодильник, тут миші навіть не заводилися. У ньому був десяток яєць і якийсь пліснявий хліб.

Одразу знайшла домашній планшет коханого і замовила доставку продуктів на найближчий час, а потім зайнялася готуванням. Алекс прийшов після другої ночі голодний, брудний і злий. Щоправда, настрій у нього миттю покращився, коли він побачив мене і почув запах моєї фірмової картоплі з курочкою.

— Ти не повіриш, тільки п'ять хвилин тому вимкнула духовку.

Він хотів мене поцілувати, але я його жестом зупинила.

— Я, звісно, після болота в лісі фігово виглядала, тому раджу відмиватися особливо ретельно. І не знаю, в якому болоті ти лазив, але перевір, що під шкіру нічого не забралося. А то дрібних паразитів потім вирізати боляче і гидко.

Коханий прийшов через півгодини ідеально чистий і сухий. Швидко проковтнув дві порції картоплі і потягнув мене в ліжко спати. Я ніби ні на що й не розраховувала, бачачи, який він втомлений. Але провести разом ніч у ліжку і прокидатися поруч із ним, це було дуже незвично, ново і шалено приємно.

— Доброго ранку, — проворкували мені в район шиї і міцно притиснули до себе спиною. — Давай, просто полежимо?

А я лежу і відчуваю його збудження своєю попою. Мене ніжно цілують і руки поводяться занадто пристойно. Повернутися мені не дають, дихати починає прискорено.

— Сонечко моє квапливе, якщо не хочеш, щоб твій і мій перший раз був зовсім не романтичним, а технічною розрядкою, то не ворушись. У хлопчиків, як би з ранку, завжди бойова готовність, незалежно від того, що було вночі.

— Врахую, — муркотнула тихо.

Почули, як унизу грюкнули двері.

— Гей, молодь, я йду до вас, — голосно крикнув старший брат.

Я кулею вилетіла з ліжка, Алекс також швидко вискочив і став одягатися.

— Я його покусаю.

1 ... 116 117 118 ... 157
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"