Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

— Наздожени спочатку, — сказав брат, стоячи в дверях, — Хм, ну ви блін правильні! Ну хоч штани натягнули, а сестра взагалі вже одягнулася, пишаюся. Я це, дітей усіх привів, і вони всі тебе вимагають. У мене, між іншим, голова болить, мала іграшкою дерев'яною запустила в тата. Ось бачиш, шишка на лобі?

— Дереку, а якби ми дещо робили, ти б теж зайшов?

— Звісно! — брат безсовісно либиться — Дам кілька порад і вийду.

Алекс подивився на мене, мовляв він знущається?

— Ти ж не серйозно?

— Ні звісно! Я ж принюхуюся. І, якщо цю радісну подію застану, навішу пару щитів і піду. Але ви просто лежали. Хоча запах картопельки я чув, навіть на ранок смачно пахне, добре що я ситий. Сестро, пішли, поки будинок у Гора ще стоїть.

Коли прийшли, я обережно подивилася, чим діти займаються і не стала їм на очі показуватися. Вони й так добре займають одне одного, і про мене забули. Надія жестами показала, щоб ми йшли. Ми повернулися додому і пробули всі вихідні просто удвох, насолоджуючись товариством одне одного. А в неділю ввечері повернулася в академію.

Уранці як ні в чому не бувало, пішла на ранкове тренування. Уже йдучи вулицею, спрацював дар, і він дуже не рекомендував починати бійку першою. Він сам має почати першим розбірки. Словесно можу відповідати, а фізично і тим паче магічно, стримуватися до останнього. І справді за кілька секунд помітила Стіва з кількома дорослими і, судячи з подібності, родичі.

— Ліє, — звернувся хлопець, — я хочу, щоб ми стали парою.

— У тебе проблеми з пам'яттю? Я вже говорила тобі, що у мене є хлопець, ти його навіть бачив.

— Навіщо тобі якийсь коп із кордону?! — розлютився хлопець.

— Я не розумію синку, навіщо тобі кішка? Я, звісно, розумію, вона красива, але характер поганий.

— Я хочу її, — тихо огризнувся хлопець.

І вже голосніше звернувся до мене:

— Лія Рінвер, ти або будеш моєю, або я перетворю твоє перебування тут на пекло.

— А люлей тобі не видати? Мало тобі на змаганнях дісталося?

Його батько дивився на мене з гордістю. А Стів почервонів від злості.

— Я здолаю тебе, і ти будеш моєю.

— Ти кидаєш мені виклик? — запитую з муркотливими нотками.

— Так.

— Магістр Шорк! — покликала викладача.

— Чую, чую котя, буду радий подивитися, як ти його поб'єш.

Перший курс обступив нас, утворюючи міні—арену.

— Рукопашна чи магічний поєдинок? Або мечі?

— Рукопашна, — сказав магістр, — інакше ти його сильно покалічиш.

— Ви так вірите в неї і не вірите в мого сина? — запитав невдоволено батько хлопця.

А ми різко зійшлися в рукопашному бою.

— Ви зараз самі все побачите. Унікальна дівчина!

— Хм, — тільки й зміг видати батько Стіва.

— Сильна, спритна, моторна. Хто її вчив? — поцікавився дядько Стіва.

— Мене більше цікавить, як давно її почали навчати. Тут явно не менше десяти років досвіду з хорошим майстром.

— О, я не питав. Але в її академії Ялін викладає.

Драконів пересмикнуло від згадки про ведмедя. Я жбурнула Стіва на землю, він спробував піднятися і насилу міг це зробити. А поки ми билися, зрозуміла, що він мені життя тут не дасть і однією бійкою це не обмежиться.

— Ми закінчили! — сказала різко.

— Вітаю мила, — пробасив магістр.

— Я це так не залишу.

— Знаю, тому я повертаюся в рідну академію, зараз.

Подивилася на магістра Шорка, він із розумінням мені кивнув. А я відкривши портал пішла до будівлі. Рідні Стіва на мій портал дивилися з таким шоком.

— Хто її портали вчив робити? І це не портал першокурсника!

Я за два переходи дісталася кабінету ректора і попросила, щоб мене прийняли. Секретарка сказала почекати. А я одразу зв'язалася з магістром Яліном і швидко змалювала ситуацію. Попросила поради.

— Сиди в ректора, зараз Лішкорта пришлю. Ем, дракон живий?

— І навіть без переломів.

— Добре.

Лішкорт встиг прийти до того, як звільнився ректор і прийшов Стів зі своїми родичами. Ректор оглянув нашу компанію і преревів погляд на Лікшорта.

— Що сталося?

— Моя учениця хоче повернутися у свою рідну й улюблену академію.

— Це справді Рінвер? — уточнив спокійно ректор. — Ви тільки перевелися.

— Так, це правда. Там мені комфортніше вчитися.

— Чим вам не догодила центральна академія. Вона вважається найкращою.

— До викладачів у мене претензій немає, сер. Є особисті конфлікти, які заважатимуть нормальному навчанню.

— Люба, тобі призначили тут додаткові уроки з ментальної магії? — ласкаво поцікавився Лішкорт.

— Ні, у мене тут усе за програмою першого курсу, без поглиблень.

— Очевидно, мені всього не повідомили, — сказав ректор, він виглядав втомленим. — У дівчинки ментальний дар?

— О, у цієї кнопки багато талантів. Встигай направляти в потрібне русло. І я все ж заберу свою особисту ученицю додому. А то без тебе, котику, нудно.

— Ніхто мозок не виносить?

— Виразка ти моя улюблена, ні, студенти в міру можливостей виносять і мозок, і двері вибухами. Але кого ж мені привантажувати навчанням як не тебе. Ми ще не все з тобою вивчили, через твій вік. Зараз можу більше впихнути в твою розумну голівку.

Помітила, що ректор подобрів обличчям і усмішка в очах відбивається.

— Так-с, у вас претензії до дівчини? — звернувся він до Стіва.

— Він мені виклик кинув, — буркнула я раніше, ніж хлопець рот відкрив.

— Тоді немає претензій. Думаю, свідки і хтось із магістром був поруч.

— Магістр Шорк.

— Треба ж, ще живий, — поморщився Лішкорт.

— Папери зараз підпишу і можете повертатися. А ви вільні панове, — сказав він Стіву та його рідні.

Дракони скрипнули зубами. Не встигли вони вийти, зайшов правитель, слідом за ним симпатична дівчина й охорона.

— О, здається, я трохи не вчасно, — чоловік злегка зніяковів.