Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

А потім мене впізнав.

— У студентів розбірки були?

— Він їй виклик кинув.

— Хм, ясно.

Стів зблід і на мене дивився злісно.

— Потрібно більше тренуватися, юначе. І якось це низько, кидати виклик дівчині, молодшій за вас. Хоча дівчата бувають часом із таким сюрпризом.

А я мовчки стою, дивлюся на правителя і переводячи погляд на дівчину, розумію, що це його дружина. Вони не афішували, але весілля вже було. Злегка посміхнулася.

— Ти сама проникливість, — сказав тихо правитель.

Мені віддали документи. Стіва з ріднею попросили піти. А правитель перехопив мене за руку.

— Лія, були ще видіння, сама знаєш про кого?

— Були.

Лішкорт навіть пригальмував і зупинився.

— Так це вона провидиця, — видихнув втомлено ректор центральної академії і розсміявся. — Я думав, ти мені довіряєш, Мет.

— Довіряю, але стільки натяків робив, а ти протупив! Розповідай, що бачила.

— Магістре, це вас стосувалося здебільшого.

— І чому я не здивований. Скажи, люба — через це я вже з десяток найманців упіймав?

— Ага. Ви і ваш колишній родич уб'єте декого. Скажімо так, у вас двох силоньок вистачить. У мене не детальне бачення було, а більше як відповідь на запитання, — пояснила присутнім. — Ви двоє зможете його вбити. Обидва Яліна будуть основною силовою підтримкою. Мене позначили як провідника, Алекса четвірка, мої хранителі.

— Потрібно почати готуватися. Скільки у нас часу?

— Мені показали, що кілька років, без точного року і дати. Тому може бути й раніше.

Після цього мене відпустили збирати речі. Добре, що відразу за кабінетом ректора відкрила портал. Тому що Стів мене тут чатував і я буквально втекла. Речі я збирала з рекордною швидкістю. Коли у двері постукали, здригнулася.

— Рінвер, це я, — упізнала Лішкорта.

Відкрила йому.

— Готова?

— Майже, ще п'ять хвилин усе перевірити.

Мені знадобилася хвилина, щоб запхати решту речей і закрити валізу.

— Пішли, а то дехто тебе чатує.

Стів намагався зі мною заговорити, магістр йому навіть слова сказати не дав. Просто подивився і той вирішив краще піти і не лізти на рожен. Хлопці в моїй академії були здивовані, чого це я так швидко повернулася. Але дізнавшись із ким я зчепилася, пораділи, що добре йому наваляла. А я, чесно кажучи, була рада повернутися сюди, тут добре і все знайоме. Одразу вирушила на урок, що був у нас за розкладом, анітрохи не здивувалася, що це бойова підготовка.

— Радий бачити котя, — пробасив Ялін, — удома краще?

— О, так, магістре!

Помітила його синів, які задоволено посміхаються, дивлячись на мене. Значить, будуть ганяти на пробіжці.

— Розминка у вас стандартна, — посміхнувся Ялін студентам, — у мене діти не вибігані. Якщо спіймають, ваші проблеми, тільки зброю, одразу всі здали. А ви, ведмедики клишоногі, тільки валите і робите захоплення. Зрозуміли мене?

— Так, тату, — дружне від трійці.

— Дівчатка не бігають?

— У них уроки. Це ці вже все зробили і прибігли, подобається їм перший курс ганяти. Другий уже втекти може, а старші й поготів. Але нічого, підростуть і старші курси наздоженуть. Жваво побігли. Якщо зловлять, дозволяю максимум, це кричати. Як вибиратися з їхнього захоплення, розповім пізніше.

Трійця ведмежат мене ловити навіть не намагалися. Я від них уже могла втекти, стільки цьому вчилася, доки росла у фортеці, вони мене з Данилом ганяли.

— Як у тебе виходить так швидко бігати? — захекавшись запитав староста.

— Так, ми з ведмежатами дуже давно знайомі, і на мені вони вчилися заганяти. А я вчилася драпати від їхньої трійки. Насправді такі забіги, дуже добре розвивають витривалість і швидкість.

— А ще спритність, — ми вдвох розсміялися.

— Так, раз прибігли, беремо мечі і в спаринг. Викладаємося на повну, але при цьому намагаємося не вбити один одного. Зрозуміли?

— Так, сер!

— Мірл! А ну відпустив його, я сказав тільки повалити, а не гризти. А ти не штовхай дитину, інакше вона відкусить тобі щось зайве. І сподіваюся, це буде не голова.

Ображено заревів Майкл і відпустив хлопця, якого до цього спіймав. Ведмежа плюхнулося на пухнастий зад і подивилося на свій живіт, у якому стирчала рукоять кинджала.

— Майкл, замри, не думай перетворюватися! — крикнув магістр і побіг до сина.

Я побігла слідом як і вся група.

— Звідки в тебе зброя! — гаркнув Ялін на студента.

А хлопець, якого повалив Майкл, якийсь дивний.

— Рорк, а в нас що, поповнення в групі?

На мене здивовано подивилася вся група. А магістр одним точним ударом відправив у несвідомий стан підставного студента. Кров ми змогли зупинити самі. А до цього часу вже прибігли цілителі і стали надавати допомогу ведмежаті. Поки з ним возилися цілителі, ми з магістром підійшли до хлопця, що оглушив Ялін.

— Ти думаєш це не з вашої групи?

— Упевнена в цьому.

Понишпорила по кишенях і вигребла ще кілька амулетів, а потім на шиї знайшла амулет, що змінює личину. Тіло перед нами стало вищим і міцнішим, одногрупники відсахнулися.

— Гарний амулет, дорогий.

— Не розумію, навіщо він напав на мого сина?!

— Вас бояться. А як вас ще можна зачепити, тільки через сім'ю.

Магістр зблід.

— Я не можу піти з уроку, — сказав він нервово.

— Можна, ми з Рорком і ще парочкою хлопців пройдемося до вас додому, перевіримо дівчаток?

— Буду вдячний. Забирай їх сюди.

Хлопці самі визначили, хто йде зі мною. Мені вистачило одного порталу для переходу. Треба сказати дуже вчасно, дівчатка вискочили з дому, немов за ними гналися. Усі четверо відразу кинулися мене обіймати.

— Вони в будинку? — запитала в маляток.

— Так.

Відкрила їм портал до батька. А сама пішла в будинок магістра. На мене одразу напав найманець і, судячи з шишки на лобі, дівчатка вдало кинули в нього чимось. Потім побачила чим, настільною лампою. Пам'ятаю, вона в них зараза важка. Швидко з ним впоралася і оглушила головою об стіну. Хлопчаки, що йшли слідом за мною, тільки здивовано подивилися на мене. І стали обережно обходити будинок. Почула шум бійки і поспішила на другий поверх. Але троє хлопців здолали одного найманця і подивилися на мене, мовляв ми теж сильні. Мовчки показала великий палець, мовляв молодці. Цих двох ми зв'язали, і я повідомила магістру, що знайшли тільки двох. Дівчата підтвердили, що більше й не бачили. А там незабаром і правоохоронці підтягнулися, найманців забрали. Майкла змогла відвідати в обідню перерву. Його підлікували, і хлопчина спав.