Читати книгу - "Це не солодке кохання, Катерина Мединська "

На світанку, коли сонце забарвило обрій багряним світлом, Ганна почувалася сонною, але натхненною й упевненою, що життя тільки починається і щастя обов'язково залишиться в її житті.

Вона увімкнула музику і запросила Олега на танець. І вони повільно танцювали, зовсім як колись танцювала Олена зі своїм вірним і відданим чоловіком. Аня мимоволі замислилася: невже дух кохання справді витає в повітрі, з'єднуючи серця з такою легкістю?

У глибині душі вона майже вірила, що диво, яке позбавило Олену смертельної хвороби й подарувало їй вічне кохання, торкнеться і її. Що Олег повернеться до неї, і вони знову закружляють у вічному танці кохання, який триватиме до кінця їхніх днів.

За Олегом заїхав водій, і з машини вийшов Марк Ліберман. Він більше не приховував свою справжню сутність під маскою завзятого бізнесмена. Марк зізнався, що насправді є адвокатом і вірним другом Олега.

Олег, прощаючись, міцно обійняв Ганну і палко поцілував. Він сказав, що кохає її і обов'язково повернеться, щойно випаде така можливість. З силою відірвавшись від коханої, він рішуче попрямував до машини. Вона насилу стримувала сльози, що рвалися назовні.

Пес Міша віддано сидів біля ніг господаря. Він пам'ятав, як той його врятував від біди. І як завжди ділився з ним своєю їжею, варто було йому тільки жалібно поглянути на господаря. І не міг він уявити собі життя без нього. Без його ласки, без його турботи. Лише сумно поглядав на Ганну, ніби запитуючи: А тобі теж сумно відпускати його?

Олег нахилився і ласкаво погладив пса, він підбадьорливо прошепотів: «Не нудьгуй, мій вірний друже. Я скоро повернуся, і ми знову будемо гуляти з тобою і твоєю господинею в вечірньому лісі.»

Міша радісно засмикав хвостом, повіривши словам, і лизнув Олега в щоку.

Потім Олег, немов підкоряючись раптовому пориву, різко піднявся. Рух був стрімким, немов він струсив із себе нерішучість. Випрямившись, він розправив плечі, а його глибокий вдих наповнив легені прохолодним свіжим повітрям. У його очах, колись потухлих і сумних, тепер загорілася впевненість. Зробивши останній глибокий вдих, ніби прощаючись зі свободою, Олег сів у машину і зачинив дверцята.

Не дивлячись на всі дані собі обіцянки триматися гідно і не розкисати, Ганна відчула, як розпач паралізує все її тіло. Вона стала пряма, як палка, з блідим обличчям і очима, сповненими тривоги.

- Не сумуй. Олег багатьом людям зробив добро, і вони обов'язково йому відплатять тим самим. Протримайся кілька місяців, і я обіцяю повернути його тобі. Зрештою, він мій єдиний друг, і хто, як не я, повинен визволити його з біди.

У словах Марка звучала непохитна впевненість, і надія зажевріла в душі Ганни.

 Адвокат Громова сів в автомобіль. Двигун тихо забурчав, немов прокидаючись від довгого сну, і машина, шелестячи шинами по гравію, плавно рушила з місця.

- Усе буде добре, - тихо підбадьорила себе Ганна і впевнено посміхнулася новому дню. - Це не розставання, а лише розлука…

______________________________________________

Дорогі мої читачі,

Майже пів року я вкладала душу та серце у цю історію, і нарешті, роман завершений.

Хочу висловити щиру подяку всім, хто був зі мною протягом цього часу, хто активно підтримував мене своїми відгуками та репостами. Ваша зацікавленість та щирі емоції надихали мене, давали сили писати далі.

Я прагнула створити для вас неймовірну історію кохання, сповнену романтики, віри у краще та щирість емоцій. Сподіваюся, що вам було цікаво поринути у світ героїв, пережити з ними всі радощі та випробування, відчути справжню силу кохання.

З повагою,

Катерина Мединська

Кінець