Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ п’ятдесят дев’ятий  

Я підіймаю цю корону над головою своєю у знак законності влади моєї. Доля дала мені можливість правити тим, до чого рвалися усі правителі - керувати світом! У світі, як і на небесах, повинен бути один володар - і це Я! Я  і є влада! Я є закон! Я є Імператор! 

                             Імператор Карл І під час коронації.  

У залі Галактичної Ради як завжди було жваво. Сьогодні парламентарі думали чого ж таке термінове засідання, на якому повинні бути присутні усі депутати. 

Голова Галактичного Парламенту Ин Ван Ді, звірився з годинником. Його погляд застиг на великій залі, і за мить вуста чоловіка заговорили на все приміщення: 

-Шановні колеги! Попрошу заспокоїтися та сісти на свої місця.  

Ван Ді чекав поки депутати заспокоюються і залі запанує відносна тиша, аби продовжити своє слово. 

Тим часом Марія стола за дверима в очікуванні, коли їй можна зайти в залу. Перед нею стояв Лейвер, голова Конституційного суду Адам Мічочовіч та пані Верховний Жрець Фротосія ІІ. Імператриця нервово ламала пальці. Поруч з нею стояв Данило. 

-Сьогоднішній день стане історичним. Через дії надзвичайного стану та загрози з боку повстанців, рішенням високопосадовців було прийнято сьогодні оголосити нового правителя Галактичного Союзу. До сесійної запрошуємо Прем'єр-міністра, голову Конституційного суду та Верховного Жерця Галактичного Союзу! 

Під оплески троє осіб зайшли до зали. Вони стали на свої місця по середині верхньої трибуни, де розташовувався трон Імператора.  

-У зв’язку з неспроможністю прибути особисто на проголошення, голограмами запрошуються крон-губернатори Галактичного Союзу! 

Вісім високопосадовців з’явилися в повний зріст також навпроти трону. 

-До сесійної зали запрошується принцеса Галактичного Союзу Марія Адєв Олександрівна… 

                                                                                              *** 

-Ти боїшся? – запитала Марія у Ромула, стаючи за трибуною в очікуванні запрошення принца. 

-Трохи. Я не бачив тих людей, а зараз вони мені аплодують. А що як там також вбивця? 

-Навряд, брате! Тут найвищі чини Союзу. На публіці вбивати молодого монарха не насміляться.  

-Треба зібратися. Всі через це проходять, і я пройду. Просто посміхатися й махати рукою, нічого складного. Потім стати на коліна, прочитати присягу, і все – я офіційно Імператор.  

-От бачиш, не так й складно. Якщо щось піде не так, то у тебе є я, тому за династію не переживай.  

-А дійсно, якби не я, а ти пішла, тобі також страшно було? 

-Залежно від ситуації. Якби помер хтось з близьких від рук «Ордену», то так.  

-До сесійної зали запрошується принц Галактичного Союзу Ромул Адєв Олександрович, - пролунало з вуст голови Галактичного Парламенту. 

-Твій час настав, ваша високосте, - жартома мовила Марія, очима проводжаючи свого брата в освітлену від ілюмінацій залу Парламенту… 

*** 

Імператриця виходила з дверей трибуни у білій пишній сукні матового відтінку, що шлейфом ледь торкалася підлоги. Плечі були злегка відкриті. На шиї знаходилося кольє з одним діамантом, а на вухах висіли довгі тонкі сережки з невеличким каменем. Тендітні долоні закривали білі рукавиці.  

Поки вона крокувала сходами до трону, всі присутні в залі стоячи аплодували їй. Дівчина стала посередині між Прем’єром та головою Конституційного суду.  

Коли скінчилися овації, до трибуни піднявся Ван Ді. Це означало про початок церемонії. 

-У світлі сонячної днини, - почав виголошувати голова Галактичного Парламенту, - у залі Галактичного Парламенту, у присутності всіх представників народів світу, я, від імені усього Парламенту, згідно з наданими правами Конституцією, у присутності голови Конституційного суду, Прем'єр-міністра та восьми крон-губернаторів Галактичного Союзу, засвідчую твоє право на правління Галактичним Союзом во благо миру і стабільності на всіх землях, де ступала нога людська. Нарікаю тебе, принцесо,  волею народів світу, Імператрицею Марією І Адєв Олександрівною. 

-Нарікаємо! Нарікаємо! Нарікаємо! – прозвучало з вуст всіх присутніх.  

-Як Всемогутній береже світ, так і ти бережи нас! — поклавши на плече Імператриці посох промовила пані Верховний Жрець.  

Ван Ді підняв з багряної подушки блакитну стрічку й надів на тіло Марії. Далі Імператриця стала на коліна і поклала  праву руку на конституцію, аби виголосити присягу: 

-Я, Марія І Адєв Олександрівна, як законно обрана правонаступниця цивілізацією, беру на себе повноваження Імператора Галактичного Союзу. Клянуся виконувати власні обов’язки й вірою та правдою служити людству на благо нашого виживання та розвитку на всіх планетах, де присутня цивілізація! Нехай Всесвітня сила допоможе нам! Земен! 

-Земен! – пролунало у відповідь з вуст присутніх у залі.