Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

-Всесвіте, бережи Союз! бережи нас! Бережи Імператрицю! – урочисто промовив Ван Ді. 

Урочистості закінчує гімн Галактичного Союзу. Марія нервово водила очима по залі Парламенту. Вона раптом згадала як декілька років тому стояла у низу й дивилася на проголошення Імператором її брата. Дівчина поглянула на пусте крісло в залі для голосувань. Вона кліпнула, і перед очима там сиділа вже 16-риічна її копія, що так само дивилися тільки на дорослу версію.  

Гімн закінчився, і зала знову вибухнула оплесками, які проводжали Імператрицю до самого виходу, що знаходився за трибуною. Її наздоганяв Данило, але крізь високопосадовців, що рушали за нею було не пройти. 

-Вітаю вас! – почав Давид, який перший зустрів Імператрицю на виході. – Перепрошую, але це терміново. Голова Галактичної розвідки хоче зараз бачити вас. Вона тут, у Парламенті, на мінус другому поверсі. Ходімте за мною.  

Марія попрямувала за Давидом в супроводі охорони. Вони спустилися на мінус другий поверх й прямували далі у глиб білого коридору, допоки не зупинилися біля кімнати.  

-Вона тут. Охорона вже оглянула кімнату.  

Марія відкрила двері й побачила стоячу Фахріє, що чекала на неї: 

-Вітаю вас з проголошенням! 

-Дякую! Чому така терміновість? – зачиняючи двері запитала Марія. 

-Я сама не розумію як це, але я кажу так, як воно є.  

-Про що ви? 

-Присядьмо краще. 

-Щось погане? 

-Скоріше, прекрасне, - шепотом промовила Фахріє, сідаючи поруч біля Імператриці, котрій не терпілося дізнатися інформацію. Її очі нервово бігали, а усмішка ледь стримувалась на обличчі…