Читати книгу - "Пробуджена Енея"

іменем Леонід Силенко, а Лев, очевидно, також є псевдонімом. Про те, що Силенко до війни звався Леонідом, повідомив також поет Микола Скеля-Студецький, який був з ним особисто знайомий. Маємо також писемну згадку П. Боголюба: “Між заприсяженими був і Лев Орлигора (Леонід К. Силенко). Вже при перших зустрічах виявилося, що він був незвичайний балакун, але бракувало йому доброї освіти. Багато він навчився від В. Шаяна особисто та під час наших (лицарів) зустрічей, коли ми обмінювались знаннями та досвідом” (Боголюб П. – С. 21). Зверну увагу ще на один ініціал “Леонід К. Силенко”, походження якого не цілком ясне. У зв’язку з цим не можу не згадати, що на початку 90-х років у Києві поширилась звістка, що справжнє прізвище Силенка – Кібзаєв. У 1999 р. в архіві Громади м. Гамільтону я виявила письмове свідчення, що Силенко отримував листи від матері за підписом Кібзаєва, звідси – ще один псевдонім [14].

З 60-х років Лев Орлигора вже перестав афішувати своє посвячене ім’я, створюючи собі новий імідж і сакралізуючи себе як “Пророка Дажбожого”. Таким чином, РУНвіра (або, за його власним визначенням, “Силенкова віра в Дажбога”) стала новою громадянською релігією, яка не має нічого спільного з політеїзмом наших Предків, тобто давньоруським язичництвом. Сам основоположник РУНвіри пише: “Віра в Дажбога не має нічого спільного ні з паганством, ні з неопаганством, ні з ідолопоклонством” [413. 1348]. Силенко, стверджує, що його віра – це нова, проголошена “Рідним Пророком”, тобто ним же самим, релігія: “Щоб ми, брати і сестри, стали вільними людьми, Господь Дажбог зглянувся на наші страждання і послав нам рідного Пророка, народженого над Дніпром у глиняній хатині, покритій соломою. І він (Учитель Лев Силенко) звістив усім нам Нову Благу Вість. Звістив нове розуміння Господа Всеправедного і Єдиносущного”. У своєму кредо “Я вірую” він відрікається від Рідних Богів: “Не потрібні мені боги більші чи менші, які жили в уяві моїх далеких любих Предків” [416].

Перший Собор рунвістів відбувся 5–6 серпня 1972 року в Чікаго (Іллінойс, США), де було заявлено: “Ми не визнаємо жодних поганських чи непоганських богів, тобто ми не є визнавцями многобожжя (політеїзму)... Ми на основі реформованої Учителем Левом Силенком дохристиянської Віри України-Руси є визнавцями Єдиного Бога (Дателя Буття) – Дажбога нашого” [459]. Було також створено ОСІДУ РУНвіри (абревіатура: Об’єднання Синів і Дочок України Рідної Української Національної Віри). Подальші собори рунвістів неодноразово засвідчували, що: “РУНвіра – Віра монотеїстична, і в Ній звеличений абсолютний монотеїзм-Віра в Єдиносущного Господа Дажбога з веління Господа об’явлена рідним Пророком Левом Силенком.... ” [459].

Така неорелігія, створена Силенком, може бути “рідною” хіба що самому її автору, а не народові України. У 60-ті роки ХХ ст., коли Силенко створював свою релігію, у США поширилися різні течії “New Age” (згаданий вище Нью Ейдж), які, хоч і різнопланові по своїй суті, могли справити певний вплив і на творця нової релігії (наприклад, уведене в рунвізмі поняття “учителя”).

Л. Силенко, як релігієтворець, склав поетичну легенду про своє посвячення в Рідну Віру на могилі за селом: “Мій покійний прадід був волхвом”, “Коли я мав сім років, мені мій рідний дідусь оповідав про Дажбога, якось врочисто і тепло. І слово “Дажбог” ввійшло в душу мою навіки... Віра в Дажбога сама народилась в мені з дій Дажбожих” [413. 1372].

Послідовники Силенка в Україні у цілком природному прагненні захистити свого релігійного вчителя висувають аргумент, мовляв, праці Силенка були написані раніше, ніж праці Шаяна. У зв’язку з цим, я мушу навести хронологію діяльності обох авторів. Володимир Шаян народився 2 серпня 1908 р., про що свідчить запис у його “метриці” польською мовою (зберігається в Архіві ОРУ). Релігієзнавчі праці В. Шаяна та його поетичні гімни до Рідних Богів були опубліковані невеликими брошурами ще за його життя (тобто до 1974 р.) – в серії “Орден” у Лондоні та Торонто [520; 522; 523; 525; 526; 528; 531; 101; 102; 103; 104; 105].

Силенко, як стверджує його біограф С. Лисенко, а також “Релігієзнавчий словник”, народився в 1932 р. [243. 43; 378. 33] – тобто він молодший від Шаяна на 24 роки! Але ця дата виглядає сумнівною, оскільки Силенко був уже дорослим серед емігрантів згаданого табору в Авґсбурзі літом 1945 р., про що оповіли свідки М. Скеля-Студецький і П. Роєнко. За С. Лисенко ж виходить, що в 1945 році йому мало б бути 13 років! У своїй книзі “Будні нашої епохи”, виданій в 1953 р., Силенко критично описує життя в СРСР як комсомольську молодість [336]. “Мага віра” Л. Силенка вперше була видана в 1979 р. (тобто на 5 і більше років після смерті В. Шаяна). Знайомство діаспори з працями В. Шаяна почалося з 1972 р., коли Лариса Мурович (Тимошенко) зареєструвала в Канаді Інститут імені В. Шаяна і почала інтенсивну діяльність з підготовки і видання його праць. Однак, книга “Віра Предків Наших” В. Шаяна, видана цим інститутом (завдяки Громаді рідновірів м. Гамільтон) лише у 1987 р., вона має 893 сторінки і на сьогодні є найповнішим зібранням його праць, що побачило світ уже після смерті автора.

На початку 80-х років, коли обман творця рунвізму став відомим, деякі громади української діаспори в Канаді відмежувалися від Силенка і прийняли вчення Волхва Шаяна. Як стверджує Лев Силенно у книзі “Святе Вчення”, він “навчався в Гайдельберському університеті (у професора Д. Чижевського)” [415. 396]. У зв’язку з великою плутаниною щодо дати народження та прізвища творця РУНВіри (ще за його життя!), мушу висловити й сумнів відносно його освіти. Цілком ймовірно, що він міг слухати лекції професора Д. Чижевського чи Є. Маланюка, але це ще не означає, що він закінчив вищий навчальний заклад.

Книга Л. Силенка “Мага віра”, яку він назвав “новою українською біблією”, видана в 1979 р., багато в чому проблематична: у ній значною мірою присутні ознаки літературно-художнього твору, що подекуди перемежовуються популярними повідомленнями про історію України та інших держав, описом життя та ідей релігійних реформаторів Будди і Заратуштри (яких Силенко вважає українцями), – тому її важко віднести як до науки філософії, так і до власне релігії.

“Мага віра” написана не науковцем, а швидше публіцистом, літератором, але ніяк не істориком чи філософом. Місцями стиль книги набирає мітингового чи навіть скандального тону. Що ж стосується джерелознавчої бази цієї праці, то вона також виконана не за науковими стандартами, рясніє посиланнями на газети та іншу періодичну пресу; іншомовні джерела вказуються в українській транслітерації без вказівки точних видавничих даних. Структура “Мага віри”