Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

310
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 116 117 118 ... 224
Перейти на сторінку:
29 Сеньйоро, ваші очі яснозорі Ласкавим сяйвом сповнюють мене: Горить слізьми те світло чарівне, Рятуючи кохання в темнім горі. Ось почуття мої в сумній покорі Вклонились вам, о божество земне! Вони прозріли, хто ж то їх жене У повні страху темнощі суворі? З погордою ви дивитеся знов На мене, та душа моя палає, Розбуджена від того зору кров! О дивне щастя, мріяння безкрає; Коли зневага ваша повертає Мені життя, то що б дала любов? 32 Коли я жив любовною маною, Постійним не бував у почуттях, Сьогодні раб, а завтра — вільний птах, Я гнався в любощах за новизною. Я зраджував. Душею навісною Горіти прагнув на нових кострах. В захоплень зміні бачив я не крах, А щастя почувань, що грались мною. Як воїн, що втомився у бою, Я пив свободи джерело студене, Щоб знову силу показать свою. Кохання славлю вічне і стражденне, Що для своїх розваг забрало в мене Печаль і муку стомливу мою. 44 Я покидаю вас (прощай, Життя!), Я чую смерть, надходить мить остання. Вона така мінлива, мов кохання, — Те, що набуде, втратить без пуття. Та я скажу вам чесно, як дитя, — Мене замучило моє страждання: Ось і про мене тихе спогадання Майне по вічних водах забуття. Без вас мої засмучуються очі, Забудьте їх, та знайте, що вони Вас не забудуть у смертельній ночі. Ваш образ виринає з глибини Душі моєї стомленої, в сни Він обертає страдництва пророчі… 50 Коли розходиться ранкова мла І сонце тягне золоті мережі, У спогадах я йду по узбережжі До подруги, що ворогом була. Тут бачу сяйво милого чола, А там — похмурий вид, як тінь од вежі; Тут — в радощах, а там вона — в бентежжі, Тут — наче пташка, там — немов бджола. Ось тут її дрібні звучали кроки, А там вона обличчя осяйне Закрила, відмахнувшись від мороки… В цих роздумах, що стомлюють мене, Я переходжу все життя марне, Таке даремне і таке жорстоке. 53 Мене повергла доля в темну скруту, Ногою стала на моє крило! Втрачати що, коли згоріло й тло, Що випити, як випито отруту?
1 ... 116 117 118 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"