Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Замісць сонетів i октав 📚 - Українською

Читати книгу - "Замісць сонетів i октав"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Замісць сонетів i октав" автора Павло Григорович Тичина. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Замісць сонетів i октав - Читати Книгу (читати книги) 📘 Онлайн Українською Мовою 💙💛 Безкоштовно. Скачати книги у форматі PDF, EPUB, FB2 українською

0
0
00

Поезія
Електронна книга українською мовою «Замісць сонетів i октав» була написана автором - Павло Григорович Тичина, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Поезія".
Поділитися книгою "Замісць сонетів i октав" в соціальних мережах: 

Григорію Савичу Сковороді присвячую

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2
Перейти на сторінку:

* * *

Уже світає, а ще імла…

На небі зморшка лягла.

— Яка зайшла ж мені печаль!

Промінні заори воралися у хмари.

Чую — фанфари!

— Яка зайшла ж мені печаль…

Ой не фанфари то, а сурми та гармати.

Лежи, не прокидайся, моя мати!..

Прокляття всім, прокляття всім, хто звіром став!

(Замість сонетів і октав).

Осінь

На культурах усього світу майові губки поросли.

Осінь. По містах вже о четвертій — електричні ліхтарі. А в селі

ступнів щось у десять (тінь од чабана) додому отару женуть.

Вони казали: можна ж купити старого кармазину, сяк-так

заслати смітник і посадовити культуру (тільки голову

піддержувати треба!) — ачей ізнов до нас промовить.

А листя падало. І голова на в'язах не держалась. Тоді —

вкинулись в еклектику. Взяли трохи цегли і стільки ж музики.

Думали — перемежениться… А листя падало. І голова на в'язах

не держалась.

На культурах усього світу майові губки поросли.

Антистрофа

Дорослі й семилітні: "Ой, яблочко, да куда котишся".

Так. Народ у толоку, а поети в борозну.

Годі ж кривитись на фабричну: предтеча завше менш

талановитий за месії.

Терор

Ізнову беремо євангеліє, філософів, поетів. Людина, що казала:

убивати гріх! — на ранок з простреленою головою. Й собаки за

тіло на смітнику гризуться.

Лежи, не прокидайся, моя мати!

Велика ідея потребує жертв. Але хіба то є жертва, коли звір

звіра їсть?

— не прокидайся, мати…

Жорстокий естетизме! — й коли ти перестанеш любувати з

перерізаного горла? —

Звір звіра їсть.

Антистрофа

Аероплани й усе довершенство техніки — до чого це, коли люди

одне другому в вічі не дивляться?

Не хватайте озлоблених у тюрми: вони самі собі тюрма.

Університет, музеї й бібліотеки не дадуть того, що можуть дати карі,

сірі,

блакитні…

Лю

Сплю — не сплю. Чиюсь вволяю волю. Лю.

І раптом якось повно! Люлі-лю…

Півні (вікно) і повінь зеленого пива (крізь вікно) — все згучить на

О.

— Не розумію. "Марсель Етьєн! Марсель Етьєн!" — кричали

з прапорами. Тепер тліють в землі. Ти кажеш — і я умру?

Геть через усе життя прослалося леґато (гудок на заводі). Годі!

Заголубій і на мою долю. Люлі-лю… І тільки пташка за вікнами:

тріолями, тріолями!

А як же краса? і невмирущість? — Пригадую (аж смішно): повік з

тобою! — заприсягала кохана. —

Очевидячки люди лише по духу енгармонійні. Бо всі трагедії й

драми — врешті є консонанси.

— Вставайте! — у місто вступила нова влада!

Розплющую очі ("консонанси").

На стіні від сонця густорамне вікно як огнистий дієз.

Антистрофа

Іще й тоді, як над безмежною водою паслися табуни вітрів; —

Іще й тоді, як гори затряслись, пореплась земля, а по шорсткій,

гострій, як мечі, траві різні поповзли потвори —

— Хмари, на сонці хмари гралися безтурботні. Ніжні форми

дитинні! — витончені обриси! — кому вони були потрібні?

Дикун, наївшися сирого м'яса, довго стежив за ними

незрозумілими очима й несвідомо нюхав квітку, подібну до

будяка.

Найвища cила

— Одягайсь на розстріл! — крикнув хтось і постукав двері.

Я прокинувся. Вітер розчинив вікно. Зеленіло й добрішало небо. А

над усім містом велизечний рояль грав…

І зрозумів я — настав Великдень.

Антистрофа

Я ніколи не покохаю жінку, котрій бракує слуху.

Молюсь не самому Духу — та й не Матерії.

До речі: соціялізм ніякими гарматами не встановити.

Ритм

Kоли йде дві стурнких дівчині — ще й мак червоний в косах —

— десь далеко! молоді плянети!

Пливуть. Струнчать. Атоми утоми — на світ, у світ із тьми!

Танцюють, куряву збивають… Сонця стають у коло. А від майви

по всесвіту всьому.

Дві дівчині.

Антистрофа

Налила голодним дітям молока, — сама сіла та й задумалась…

А по гладишці, мов з очей незрячих, сльози покотились. Одна

швидше, вперед. А друга,

мов знехотя,

за нею,

слідом…

Дві дівчині.

Евое!

Творці революції здебільшого лірики. Революція єсть траґічна

лірика, а не драма, як то подейкують.

Евое!

За плугом ходити наші нащадки готуватимуться не менш, як

зараз готуються в балетній студії. І на людину. Що не вмітиме

пісні, дивитимуться як на справжнього контрреволюціонера.

Все на світі від примружених очей.

Евое!

Антистрофа

Приставайте до партії, де на людину дивляться як на скарб

світовий і де всі як один проти кари на смерть.

Хай вас називають творцями за шторами, сантименталістами…

Хіба це так важно?

У нас іще й досі попіл висипають не на город, а десь у куточок,

під тин.

Хто скаже

Крапнув щось дощ — і всі асфальти у сисипному тифі…

Молодий новеліст: — не хочу, не можу писати! Місто гнітить,

життя нервує.

Я мовчав. Поблизу десь бомба…

Якби отак, знаєте, на село. Скупатись, по росі походити.

"Бий саботажника!" — прочитав я на 'дному з плакатів.

А за нами старчихи, простягаючи руки. —

Антистрофа

Трава росте, де захоче. Вітер шпурляє в калюжу наказ про

мобілізацію. Молочка! — плаче дитина, а тут же й хліба за душею

нема.

Хто скаже: що єсть контрреволюція?

Шовіністичне

Беруть хліб, угіль, цукор і так, немов до чарки, приказують:

— Ну хай же вам Бог посилає… та щоб ми ще не раз на вашій

землі пироги їли.

А ми, позиваючи сусіда за межу, одказуємо:

— Дай, Боже, дай…

Іноді так: небо ясне, а вода з стріх капле.

Антистрофа

Праві йдуть назад, але голову намагаються держати вперед.

Ліві мчать уперед, але голову скрутили назад.

Як не хваліть учення Христа, а все-таки й він на ослах їздив і

приймав осанну.

Іспит

Тільки що почали ми землю любить, взяли заступа в руки, колоші

закачали…

— ради Бога, манжети надіньте, що-небудь їм скажіть: вони питають,

чи єсть у нас культура!

Якісь цибаті чужоземці покурювали крізь пенсне.

А навколо

1 2
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Замісць сонетів i октав», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Замісць сонетів i октав"