Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

- Що? Знову?

- Так, - підніс кулак до рота і прокашлявся. - Кредити ми майже виплатили, сама знаєш, як у свій час доводилося затягувати паски. Остання колекція вийшла з браком. Довелося її повернути. Заводський дефект. Машини полагодили, але на це пішли великі суми. Так само на повернення грошей вже придбаного взуття і в магазини. Продажі буквально зупинилися. Двоє акціонерів почали погрожувати, що продадуть акції. Я не знав, що робити. Потрібно було терміново випускати нову колекцію, а грошей в обріз. На нові кредити розраховувати не варто. Після минулого разу я сумніваюся, що їх нам тепер взагалі коли-небудь дадуть. Загалом, зовсім розбитий я сидів в офісі і думав над тим, як вийти з положення, коли мені зателефонував Віктор, - чоловік зиркнув на зятя. - Загалом, слово за слово, і я розповів, що і як. Віктор, недовго думаючи, запропонував свою допомогу. Місяць тому він викупив акції у акціонерів, які хотіли виставити їх на аукціон, а вчора він купив так само частину моїх. Тепер цих грошей має вистачити на все.

- Частину? Яку частину, тату? - загальмовано перепитала Настя. - Адже у тебе був 51 відсоток. Якщо ти продав частину акцій, виходить, що позбувся контрольного пакету?

- Так. Тепер контрольний пакет у Віктора, - підтвердив батько.

Насті від чогось дихати стало важко. Відчуття, ніби на шиї зашморг затягнули, перекриваючи кисень. Перевела погляд на чоловіка. Він сидів, розвалившись на стільці. Задоволений, щасливий, впевнений в собі.

- Але як? Зачекайте, - в голові роївся мільйон думок. - Чому ти не міг просто зайняти грошей у Віті, тату? - а потім до Віктора скрушно звернулася. - Ти ж міг позичити. Батько стільки раз тобі давав грошей за ці роки.

- Настя, заспокойся, - поспішив заспокоїти її батько і взяв руку дочки в свої долоні, потягнувшись через стіл. - Все це тимчасово. Не міг зайняти, тому що суми дуже великі, і якщо не дай Боже, щось трапиться, мені не буде чим повернути. А так, за законом, він зможе в будь-який момент продати компанію, - останні слова сказав дуже тихо. Було видно, як складно йому навіть припустити думку про подібний результат справ.

- Кохана, не хвилюйся. Я далекий від усього цього, і всі рішення, як і раніше, буде приймати твій батько. Керувати, створювати колекції і так далі, - втрутився Свіридов. - Я просто допоміг. Підстраховка на всякий випадок. Тепер ми пов'язані не тільки шлюбними узами, а й спільною справою.

Дивне відчуття опанувало дівчиною. Віктор начебто і допоміг, але Настя тепер чітко відчувала свою залежність від нього. Батько власноруч віддав зятеві те, чим так дорожив. Фірму, яка є сенсом його життя. Сліпо довірив, вважаючи, що тепер все налагодиться і повернеться на круги своя. Настя начебто і радіти повинна, але незрозуміле відчуття, що її тільки що купили, загризло зсередини. Може, якби у них все було в порядку, така думка не оселилася б в її голові.

- Дякую, Вітю, - промовила, натягнуто посміхнувшись.

- Він врятував мене. І Speeds. - з вдячністю оголосив батько. - Я вже дякував тебе, але скажу ще раз. - Віталій Олегович простягнув руку і міцно потиснув її сяючому від придбання Віктору. - Я не міг і мріяти про такого зятя і шалено радий, що моя дочка знайшла щастя саме з тобою.

Віктор розплився.

- Це я знайшов з нею щастя. І тепер вже Настя від мене точно нікуди не дінеться, - чоловіки розреготалися, а для Насті ці слова були першим дзвіночком.

Вона тоді постаралася не звернути на них уваги, а свою параною списала на хвору фантазію. Але доведеться їх згадати набагато пізніше, коли зрозуміє, що саме означала фраза, яка мала подвійний сенс. Коли назад дороги вже не буде, і все, що залишиться - це від безвиході тихо плакати в подушку, ковтаючи гіркі сльози, в черговий раз поминаючи свої дурні мрії про щастя.