Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Таньчунь Блиск і щасливі прикмети Сад ароматів повернувсь лицем на захід од столиці, Світило, радість обіця, крізь сито хмар, бач, промениться. Вербі утіха: із рівнин сюди переселились птиці, Нагоди жде стрункий бамбук назустріч феніксу з’явиться![176] Імператрицю оспівать якраз би щонайвищим стилем, Та праведницю тягне все життя під рідним дахом знову! Ви ж, в кого розум справжній дар, з висот своїх мене простили б За те, що я, дурна, боюсь при вас казати навіть слово? Баочай За тлінним світом святості криниця Государині гуляння нашим радощам не шкода, Покидькам в святому місці не призначені дива[177]. Якщо гори, якщо ріки — тільки ніжність, насолода, Хай новим повітря буде, легше дихалося б вам! Зі Цзіньгу вино чудове[178] — в нім сплелися аромати, Мов квітки грайливі діви в залах радісних палат. Государині щедроти незрівнянні, — як не знати! — Шум вельможних екіпажів скоро ощасливить сад? Дайюй

Скінчивши читати, піднесена Юаньчунь з усмішкою зауважила:

— Вірші сестриць Баочай і Дайюй перевершили всі інші своєю досконалістю.

Треба сказати, що всю ніч Дайюй мріяла про те, як блисне своїми дивовижними талантами й, звичайно ж, усіх затьмарить. Але, всупереч її очікуванням, Юаньчунь наказала кожному скласти тільки по одному віршу. Дайюй вважала незручним порушувати повеління й писати більше, тому вона написала один вірш по п’ять слів у рядку й цим обмежилася.

Баоюй іще не встиг закінчити вірші. Написав лише про павільйон Ріки Сяосян і двір Духмяних трав і зараз складав про двір Насолоди пурпуром, зупинившись на рядку «І ожив, немов схоплений весною, нефрит зелений».

Баочай пробігла очима цей рядок і, помітивши, що на них ніхто не звертає уваги, тихенько штовхнула Баоюя:

— Імператриці не сподобався вислів «Аромат троянд серед зелені яшми», і