Читати книгу - "Житія Святих - Вересень, Данило Туптало"

Назавтра прийшов Іван на місце, де чоловік лежав, мавши водянку і не вставав із ложа свого сімнадцять літ, цього апостол сцілив словом і просвітив хрещенням святим. У той-таки день послав до Івана антипат, що "їгемон". після Лаврентія, зятя Миронового, настав, молив вельми, щоб прийшов у дім його; дружині-бо антипатовій, що вагітна була, прийшов час родити, і люто страждала, не мігши народити. Святий же прийшов невдовзі і тільки ногою вступив на поріг дому, як жінка народила і полегшали болі; це побачивши, антипат повірив у Христа із домом своїм.

Прожив Іван там три літа і відійшов у інше місто на відстані п'ятидесяти стадій, у ньому-бо жителі були поморочені тьмою ідолопоклонства. Коли ввійшов туди, побачив народ, що творив празника бісам, і якихось юнаків зв'язаних. Спитав-бо Іван в одного, котрий там стояв: "Навіщо зв'язані ті юнаки?" Відповів чоловік той: "Маємо великого бога Вовка, йому ж бо нині сьогодні чинимо празник, йому тож ті юнаки мають бути заколені в жертву". Іван же попросив того чоловіка, щоб показав йому бога свого. Він-бо каже: "Коли хочеш побачити його, почекай до четвертої години дня і поба чиш жерців, що з народом ітимуть на місце, на якому бог являється, з ними й ти підеш і уздриш бога Вовка". Іван же каже: "Бачу тебе, чоловіка доброго, я ж бо прибулець є, молю тебе, щоб ти сам повів мене оце на те місце, вельми-бо бажаю бачити вашого бога. І коли мені явиш його, маю дати тобі багатоцінного бісеру". Той же, взявши Івана, повів і показав йому місце лужне, й болотисте, і води наповнене та й каже: "Звідсіля бог наш Вовк виходить і народу являється". Чекав Іван виходу того бога і ото близько четвертої години дня явився біс в образі Вовка превеликого — виходив із води. Иого-бо святий Іван іменем Христовим зв'язавши, запитав: "Скільки літ живеш тут?" Відповідає диявол: "Сімдесят літ". Апостол же Христовий каже: "Повеліваю тобі іменем Отця, і Сина, і Святого Духа зійди з острова цього й ніколи не приходь сюди, — і тоді зник диявол. Чоловік же той, бачачи все те, жахнувся і припав до ніг святого. Той же навчив його вірі святій і рече йому: "Це маєш бісер від мене, якого я тобі обіцяв". Тимчасом жерці прийшли до місця того із зв'язаними юнаками, маючи ножі в руках своїх і численний із ними прийшов люд, і чекали Вовкового виходу, бажаючи йому на з'їжу заколоти юнаків. Але хоч довго чекали, не могли дочекатися і приступив до них Іван та й попросив, щоб звільнили неповинних юнаків. "Уже-бо, — каже, — нема вашого бога Вовка, котрий бісом був; сила-бо Ісуса Христа його перемогла і прогнала". Вони ж, почувши, як загинув Вовк, перестрашені були і немало шукали бога свого, але не знайшли, звільнили юнаків і відпустили здорових. Святий же почав проповідувати Христа і їхню звабу викривати, і багато із них, повірувавши, охрестилося.

Була в тому місці лазня, у ній, коли мився, був задавлений син жерця Дієвого від диявола, котрий там мешкав. Те почувши, батько із великим плачем прибіг до святого, аби воскресив сина його, обіцяючи і сам увірувати в Христа. Святий же пішов із ним і вмерлого воскресив іменем Христовим і запитав юнака, яка була причина смерті його? Він же відповів: "Коли я мився, вийшов із води хтось чорний, схопив мене і задавив". Святий же збагнув, що біс живе в тій лазні, закляв його і запитав: "Хто ти є і чому тут живеш?" Відповів біс: "Я є той, якого ти в Ефесі вигнав із лазні і тут живу вже шосте літо, капостячи людям". Святий же прогнав і його із того краю. Це побачив жрець, увірував у Христа і хрестився із сином та всім домом своїм.

По тому вийшов Іван на торфисько, де зібралося до нього мало не все місто, щоб почути слово Боже. І тут якась жінка впала із плачем, молячи щоб сцілив біснуватого її сина, на нього лікарям мало не все добро видала. Святий же повелів, щоб привели того до нього і коли послані біснуватому сказали: "Кличе тебе Іван", — тоді біс і вийшов із нього і прийшов той до святого здоровий. Повірив у Христа і з матір'ю своєю хрестився.

У тому ж місті був знаменитий храм ідола Діонисія, його-бо ідолопоклонники називають вільним батьком, в його ж празник збираються там чоловіки та жінки із їжею та питвом, веселяться, а упившись, беззаконня велике творять на честь поганому своєму богу. Туди Іван у час празника їхнього прийшов, викрив їхнє таке погане празникування; жерці, їх-бо безліч було, схопивши його, били і, витягши назовні, кинули зв'язаного, самі ж знову до поганського діла повернулися. Святий же Іван помолився Богу, щоб не вибачив їм такого беззаконня, і тоді капище до основ упало і всі жерці погинули, інші ж люди, злякані, розв'язали святого і молили його, щоб не погубив їх із іншими.

У тому-таки місті був волхв знаменитий на ім'я Нукі-ян, той, довідавшись про падіння храму й пагубу жерців, вельми вразився і, прийшовши до святого Івана, рече: "Недобре учинив ти, що зруйнував храма Діонисі-євого та погубив жерців його; всі-бо люди на тебе гніваються щодо того вельми; молю ж тебе, щоб знову їх воскресив так, як воскресив ти жрецького сина в лазні, і я увірую в Бога твого". Відповдає святий: "Вина їхньої пагуби була беззаконня їхнє, через це вони недостойні, щоб жити тут, а нехай мучаться у геєні". Відповідає Нукіян: "Коли ти їх не можеш воскресити, це я учиню іменем богів моїх, воскрешу жерців і капище поставлю ціле, але ти смерті не уникнеш". Те сказавши, розійшлися. Іван пішов навчати людей, а Нукіян пішов на місце впалого храму і обійшов його, волхвуючи, а учинив таке: коли постало дванадцять бісів ув образах побитих ченців, то повелів їм, щоб ішли за ним і вбили Івана. Кажуть біси: "Неможливо нам не лише його вбити, а й явитись у місці, де він є. Коли хочеш, щоб помер Іван, іди й приведи сюди людей, які, коли побачать нас, роз'яряться на Івана й