Читати книгу - "Житія Святих - Листопад, Данило Туптало"

царською, про що всі давні святі отці свідчать. Святий Яків, архиєпископ Єрусалимський, від Йоакима сказав таке: "Закличте непорочних жидівських дочок, щоб прийняли запалені свічки". Від праведної Анни мовив святий Герман, патріярх Царгородський: "Обіти мої воздаю Господеві, що "їх вимовили мої губи і сказали були мої уста в печалі моїй". І через це Йоаким лик дівиць зі свічками зібрав і священиків закликав, родичів з'єднав, всім кажучи: "Співрадійте зі мною всі, бо і мати, і Родителька сьогодні з'явилася, не земному цареві мою дочку приводячи, але Богові, Царю небесному її віддаючи". А про царське прикрашення Богоотроковиці святий Теофілакт, архиєпископ Болгарський, каже: "Належить, щоб Божественній отроковиці було введення її достойне, бо до такої пресвітлої і многоцінної перлини не пристало жебраче рубище; треба було царською одежею одягти її на славу та більшу красу". Так усе, що належало до славного і чесного введення, влаштувавши, рушили в дорогу, що трьома днями вела з Назарету до Єрусалима.

Досягши міста Єрусалима, пішли чинно до церкви Святая Святих, уводячи в неї одушевлену Божу церкву — трилітню дівчинку, Пречисту Діву Марію. Дівочий же лик із запаленими свічками ішов перед нею, за свідченням святого Тарасія, архиєпископа Константинопольського. Він каже, що свята Анна таке мовила: "Почніте, діви свічконосні, і йдіте переді мною і перед Богоотроковицею". Святі ж батьки, один з одного боку, а друга — з іншого, взявши за руки Богом даровану дочку свою, покірливо й чесно вели її поміж себе. Вся ж множність родичів, і сусідів, і знайомих весело йшли вслід, тримаючи в руках свічки й оточуючи Пресвяту Діву, як зірки світлого місяця, на дивування усьому Ізраїлю, що описав святий Теофілакт отак: "Забуває дочка дім батьківський, до Царя приводиться, що забажав того добра, приводиться ж ані нечесно, ані неславно, а із світлим супроводом. Виводиться-бо із отчого дому із доброслав'ям — всі оплескували той вихід, кожен родич, і сусід, і хто був у союзі любові, ішли за її батьками. Батьки із батьками, матері із матерями співраділи, дівчатка й діви свічки несли, йдучи перед тією Богоотроковицею, ніби якесь зіркове коло із місяцем, сяючи. І зійшовся весь Єрусалим, дивлячись на це нове приведення, трилітню дівчинку, котра такою славою обкладається і таким світлоношенням пошановується. Не тільки долішнього, але й горнього Єрусалиму громадяни, святі ангели, зібралися побачити преславне введення пречистої Діви Марії і, бачачи, дивувалися, як оспівує Церква: "Ангели, бачачи вхід Пречистої, дивувалися, як Діва ввійшла у Святая Святих", — і разом із земним видимим ликом чистих дів приєднався до них невидимий лик безплотних умів, що невидимо йшли, Пречисту Діву Марію співводячи у Святая й оточуючи, ніби вибрану Богові повелінням Божим посудину". Так про це говорить  святий Георгій, єпископ Никомидійський: "Ввели вже батьки Діву до церковних дверей, оточили її ангели, і небесні сили усі вкупі співвеселилися, бо ангели, коли й не знали про силу таїни, одначе, як слуги повелінням Господнім, служили входженню її, і спершу-бо дивувалися, бачачи, що вона — пречесна посудина чеснот, що носить знамення вічної чистоти і має таку плоть, до якої ніяка гріховна скверна ніколи не наблизиться, — отож творили волю Господню, здійснюючи повелену службу". Так чесно і славно, не тільки від людей, але й від ангелів, Пренепорочна дівчинка уводилася в Господню Церкву і за достойністю: коли ж бо старозавітний кивот, що носив у собі манну і тільки прообразом був Пречистої Діви, — вельми чесно в храм Господній внесений був перед усім Ізраїлем, що зібрався, — тим більше самому отому одушевленному Кивотові, що мав носити в собі манну — Христа, — преблагословенній Діві, вибраній за Матір Божу, належало достойне введення, щоб ангели та люди були зібрані.

Як вносили старозавітного кивота у храм Господній, попереду йшов земний цар, а царював тоді над Ізраїлем Богоотець Давид; цьому ж одушевленому Кивотові, Пречистій Діві, що вводилася в Божу церкву, не земний передував цар, але Небесний, до Нього-бо на всяк день молимося: "Царю небесний, Утішителю, Душе істини!" Той-бо Цар провідником був цій царській дочці — свідчить про це свята Церква в теперішніх гимнах так: "У Святих Святеє, святая й непорочна Святим Духом вводиться".

При внесенні кивота були музичні співи; повелів-бо Давид начальникам левитським поставити співців із органами для музичних пісень, із псалтирями, із гуслями та кимвалами, щоб зголосити голоса веселощів. А при Введенні Пресвятої Діви не земних музик пісні, а співи ангелів, котрі Введенню Дівиці невидимо служили, чинили веселощі. Вони ж бо Дівиці, що входила на службу Господеві у Святеє, небесними приспівували голосами, як згадує тепер Церква, співаючи у кондаці:

Благодать співводячи,

Що в Дусі божественнім,

Що оспівують ангели Божії, —

Це є поселення небеснеє.

Отож не без людських співів Введення Пречистої має бути, бо праведна Анна (у "Слові" святого Тарасія) сказала до дів, що йшли попереду: "Оспівайте її хвалою, співайте їй із гуслями, закликайте її піснею духовною, возвеличте її із псалтирею десятиструнною". Та й Церква, те згадуючи, вістить:

Радуються Йоаким та Анна духом,

І дівочі лики Господу співають,

Псальмами оспівуючи і шануючи Матір Його.

Звідси явно є, що лик дівиць, котрі йшли тоді перед Пречистою Дівою, співав з Давидових псалмів якісь пісні, з чим і творець теперішнього канону погоджується і до тих дів говорить: "Почніте, діви, і заспівайте пісень, у руках тримаючи свічі". Самі ж святі праведні батьки Йоаким та Анна (за свідченням святого Тарасія) цю пісню свого праотця Давида в устах своїх мали:

Слухай, дочко, й побач і нахили своє ухо, —

І забудь свій народ і дім батька свого,

А цар буде жадати твоєї краси". І вийшли (за Теофілактовим повіствуванням) назустріч тому Введеню Богоотроковиці священики, які служили в церкві, і зі співами зустріли Пресвяту Діву, матір Архиєрея великого, що мав пройти небеса, яку свята Анна привела до церковного входу, таке (як святий Тарасій пише) сказавши: "Іди, дочко, до Того, Котрий тебе мені дарував, іди, кивоте освячення, до доброутробного Владики! Іди, двері життя, до милосердного Дателя, іди, ковчеже Слова, до храму Господнього! Ввійди до церкви Господньої, світу радосте та веселощі!" І до Захарії як до пророка й святителя, і до родича свого сказала з Йоакимом: "Прийми, Захаріє, тінь неосквернену, прийми, священиче, непорочного ковчега, прийми, пророче, кадильницю надприродного вугілля, прийми, праведниче, духовне кадило!" І далі праведна Анна до архиєрея (як святий Герман повіствує) сказала: "Прийми, о пророче, мою Богом даровану дочку, прийми і, ввівши, посади