Читати книгу - "Повстала з попелу, Делісія Леоні"

— Я кохаю тебе, Хаосе, - перервала вона мене, і я прикрив на мить очі, вперше почувши ці слова. – Я боюся, що… боялася, що все не правильно зрозуміла. Я боюся бути поряд з тобою не такою сильною, як хотілося б. Я боюся… - Торі опустила погляд на свої руки і прикусила нижню губку, а потім і зовсім заплющила очі, - я боюся, що те, що сталося… з Деміаном… я намагаюся це забути, але… щоразу, коли я згадую, мені здається, що… - їй було складно виплеснути це назовні, і від цього розуміння моє серце стискалося від болю, а в душі кипіла злість на Нортрона.

— Торі, кохання моє, - ніжно погладжуючи по щоці, прошепотів я.

— Я боюся, що я просто зациклилася на цьому останньому разі. Я намагалася згадати нас з тобою, але… у мене не виходило…

— Тш-ш, - я обійняв її і спробував міцно притиснути до себе, але дівчина збунтувалася, вигукуючи, що я маю берегти свої рани. Мені багато чого хотілося зараз їй сказати та пообіцяти, що цей покидьок за все заплатить, але розумів: їй не це було важливим зараз.

Я гладив її по волоссю, заспокоюючи, вселяючи їй впевненість і своє кохання. А Торі лише дужче плакала, виплескуючи назовні всі свої страхи, невпевненість, біль.

— Кохана моя, дівчинко моя, не бійся, я з тобою і ми всі наші страхи подолаємо. Не згадуй те, що було. Навіть те, що було між нами. Ось я перед тобою справжній і живий. І весь твій. І все найкраще чекає нас попереду, кохання моє.

Я м'яко відсторонив її від себе і зазирнув у вічі. Поцілував її щічки, підборіддя, підбираючи язиком солоні сльози.

— Більше ніяких сліз, Торі, ніколи, чуєш?

А потім я торкнувся її губ. І було важко не зірватися в прірву, не втратити голову і не збожеволіти від щастя, коли Торі відгукнулася і притиснулася до мене сильніше. Ми почули біля себе добірну лайку. Торі моментально відсахнулася, але я її втримав. Вона трохи почервоніла під осудливим поглядом брата. Він пройшов повз нас, піднявся сходами і з великим гуркотом зачинив двері.

Я заплющив очі і застогнав.

— Пішли нагору, тобі час відпочити… - почув я її ніжний голос.

— Я ще мав намір висікти тебе.

— Що? – з жахом округлила свої очі моє кохання.

— Так, Торі, висікти за твою жахливу, безглузду, безвідповідальну поведінку! Ти змусила нас усіх нервувати. І після всього, що ти знаєш, ти все одно втекла одна, без охорони, не попередивши нікого? Ти змусила цього разу хвилюватися не тільки мене, Торі, а й свого брата. Ти ж розумієш, що твої прогулянки могли б закінчитися… - я видихнув і також осудливо подивився на дівчину, - ніхто б з нас не зміг би тобі допомогти, Торі!

— Я рада, що ви хоч не повбивали один одного, — винувато пробелькотіла дівчина, беручи мене за руку і підштовхуючи до готелю. Знає ж, уперта, що я до неї і пальцем не зможу доторкнутися.

— Мене поклялися дістати навіть із того світу, — пробурчав я, але на мене вже накотила втома.

— Не сумніваюся, - посміхнулася Торі.

Вона ввела мене до своєї кімнати, де було так тепло, і горів камін. Торі наполягла на тому, щоб перевірити кожну рану, а потім наказала лягати в ліжко. Я боявся спочатку висловити своє бажання, але… Торі сама раптом лягла поруч.

Я обійняв її і притягнув до себе. Вона торкалася мого обличчя, так ніжно, так вивчаючи розглядала мене. Я впіймав її долоньку та поцілував. Торі підвелася та нахилилася до мого обличчя. Я не втримався та поцілував її. Жадібно, несамовито. Я так бажав цю дівчину! Я нізащо її більше не залишу одну. І ми покараємо усіх, хто стане на нашому шляху.

Торі перша відсторонилася від мене та з якимось винуватим виглядом відвела погляд. А потім повернулася на інший бік. Я все ж таки притягнув її до себе, обійняв та уткнувся в її волосся. Хоч би ще у нас був час для спокійного життя.

— Завтра розкажеш мені про ваш план.

— Не думаю, що він тобі сподобається.

— Впевнений у цьому, - приречено зітхнув я. Завтра – як близько і як далеко. - Я кохаю тебе, Торі.

— Я тебе теж кохаю, Хаосе.

Як довго я мріяв про ці слова… як довго я бажав справжнього кохання.