Читати книгу - "Затемнення"

Наш маленькій табір наповнив пронизливий, повний страждання звук.

Тим часом Сет підвівся на лапи, затуляючи мені майже весь огляд.

Але я й досі бачила Вікторію. І незважаючи на те, що вона мала дивно спотворену зовнішність, оскільки не могла повністю випростати спину, я бачила ту саму усмішку з моїх жахіть, що спалахнула на її здичавілому обличчі.

Вона приготувалася стрибнути.

Щось біле, невеличке просвистіло в повітрі й зіткнулось із нею посеред стрибка. Удар можна було порівняти з вибухом, і її відкинуло просто на дерево, від чого воно розламалось навпіл. Вікторія миттю приземлилася на ноги, готова до бою, але Едвард уже чекав на неї. Моє серце наповнилось полегшенням, коли я побачила, що він стоїть прямо і на ньому немає жодних ознак ушкодження.

Вікторія щось легенько відбуцнула зі свого шляху босою ногою — снаряд, що зруйнував її атаку. Той підкотився до мене, і я зрозуміла, що то було таке.

Мене занудило.

Пальці і досі смикались, жадібно хапаючи травинки, рука Райлі безглуздо повзала по землі.

Сет знову кружляв навколо вурдалака, цього разу Райлі відступав. Він задкував від вовкулаки, що мав незаперечну перевагу, обличчя його було суворим від болю. Він підняв вцілілу руку, захищаючись.

Сет кинувся на Райлі, й вампір утратив рівновагу. Я бачила, як Сет встромив зуби в його плече і відірвав шматок, відстрибуючи назад.

З оглушливим металічним скрипом Райлі втратив другу свою руку.

Сет хитнув головою, відкидаючи її в ліс.

Надламаний шиплячий звук, що пролунав крізь Сетові зуби, був схожим на сміх.

Райлі пронизливо заверещав з мольбою:

— Вікторіє!

Вікторія навіть не відреагувала на звук свого імені. Її очі не метнулись, щоб подивитись на напарника.

Сет кинувся на нього, ніби таран. Удар відкинув їх обох поміж дерева, де металічний скрип перемішувався з криками Райлі. Лемент раптово припинився, а гучні звуки, наче щось міцне рветься на шматки, тривали.

І хоч Вікторія не вшанувала Райлі прощальним поглядом, вона збагнула, що лишилася сама. Вона відступала від Едварда, несамовите розчарування палахкотіло в її очах. Вона послала мені один короткий погляд, у якому я знову чітко прочитала бажання моєї смерті, а потім почала відступати швидше.

— Ні, — проспівав Едвард тихим спокусливим голосом. — Не йди. Побудь іще трохи.

Вона розвернулась і помчала в бік рятівного лісу швидко, ніби стріла, випущена з лука.

Але Едвард був швидшим, він був як куля, випущена з пістолета.

Він схопив її за незахищену спину, і цим останнім простим рухом закінчив їхній дивний смертельний танок.

Рот Едварда доторкнувся до її шиї, ніби в пестощах. Гучне Сетове порання перекрило всі інші шуми, тому не було чутно жахливого звуку, щоб розтлумачити як жорстоку розправу те, що я спостерігала. Едвард міг просто цілувати Вікторію.

А потім сплутане вогненно-руде волосся відділилося від тіла Вікторії. Руді кучері зазміїлись, упали на землю і підстрибом покотились до лісу.

РОЗДІЛ 25. ДЗЕРКАЛО

Я заледве змогла відвести широко розплющені та застиглі від переляку очі, намагаючись не дуже уважно роздивлятися, що там за овальний предмет, облямований пасмами вогненно-рудого волосся. Едвард знову рухався. Швидко і з холодною діловитістю він розчленовував обезголовлений труп.

Я не могла підійти до нього, ноги мене не слухались, вони були ніби забетоновані. Але я старанно відслідковувала кожний його рух, кожну його дію, намагаючись знайти докази того, що він десь поранений. Коли ж я не знайшла жодних ознак ушкодження, моє серце почало уповільнювати своє биття, аж доки не досягло нормального ритму. Едвард був, як завжди, граційним та гарним. На його одязі навіть усі ґудзики були на своїх місцях.

Едвард не дивився на мене, поки я стояла біля скелі, застигла від жаху, — він укладав на купу, пересипаючи сухою глицею, тремтливі решки кінцівок та інших частини тіла. Ще й досі не помічаючи мого враженого погляду, Едвард кинувся в ліс за Сетом.

Я й оком не встигла кліпнути, коли вони вдвох уже повернулися, руки Едварда були повні шматків Райлі. Сет у зубах ніс здоровезний шмат — тулуб. Вони вкинули свою ношу на купу інших останків, і Едвард дістав із кишені сріблястий прямокутник. Він клацнув бутановою запальничкою і підпалив сухі гілки. Вогонь спалахнув миттєво, довгі язики помаранчевого полум’я звились вгору над поховальним багаттям.

— Збери усі шматки до останнього, — тихо промовив Едвард до Сета.

Разом вурдалак і вовкулака почистили весь наш невеличкий табір, іноді вкидаючи маленькі шматочки білої плоті у полум’я. Сет тягав шматки зубами. Мій мозок функціонував не досить добре, і я не розуміла, чому Сет не перекинеться в людську подобу, адже тоді він зміг би носити їх руками.

Едвард зосередився на своїй роботі.

І ось нарешті, коли вони закінчили, страшенне полум’я задушливим пурпуровим стовпом бухнуло в небо. Густий дим, що повільно чадив, здавався густішим і відчутнішим на дотик, ніж був насправді, і мав дуже неприємний, занадто важкий запах тліючого ладану.

Сет знову видав тихий глибокий грудний звук, схожий на сміх.

На напруженому обличчі Едварда також з’явилась посмішка.

Він простягнув одну руку, і вона стислась у кулак. Сет вишкірився, оголюючи довгий ряд кинджалоподібних зубів, і ткнувся носом в Едвардову руку.

— Чудова робота, напарнику, — тихо промовив Едвард. Сет щось прокашляв — очевидячки, погодився. Потім Едвард глибоко вдихнув і повільно обернувся, щоб поглянути на мене.

Я не могла зрозуміти виразу його обличчя. Його очі були настороженими, ніби я була ще одним ворогом; навіть більш ніж настороженими — вони були наляканими. Щойно, коли він бився з Вікторією та Райлі, в його очах зовсім не було страху… Мій мозок і досі не дуже добре працював, він був спантеличеним і бездіяльним, як і моє тіло. Я збентежено дивилась на Едварда.

— Белло, кохана, — промовив він найніжнішим голосом, яким тільки міг, наближаючись до мене з дивною повільністю; він підняв руки і показував мені свої долоні. Незважаючи на те, що я була спантеличена, той жест нагадував мені, як злочинець наближується до поліцейського, демонструючи, що він не озброєний…

— Белло, будь ласка, чи не могла б ти викинути камінь? Обережно. Не поранься.

Я взагалі забула про свою імпровізовану зброю — тільки зараз я усвідомила, що й досі