Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Між орлами і півмісяцем 📚 - Українською

Читати книгу - "Між орлами і півмісяцем"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Між орлами і півмісяцем" автора Андрій Хімко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 118 119 120 ... 149
Перейти на сторінку:
зробилося жаско.

— І Наум, і його джура та сотник, побратими,— скрушно примовк Богун, щось пригадавши.— Труять наших чільців вороги, коли не можуть убити в бою,— додав згодом.— Зустрічався я по вашому від'їзді до Варшави із Антоном Ждановичем київським, то, ніби в обхід гетьманові, Жданович вирішив із Гаркушею в Пінщині піти десятьма полками на Варшаву через Овруч і Побрести, підсилившись там козацтвом. Крок цей, думаю, неабищиця уже тому, що воєвода Трубецькой гризе собі лікті, прив'язаний Тишкевичем у Смоленщині, а цар грозиться карою гетьманові, що вже безсилий вислухати і тієї погрози. Отож, відсутність кварцяного війська на наших кресах, як сповістили ви, буде для походу пана Антона успішною, думаю, а це вже може змусити ляхів піти на відступ у домовах про помежжя.

— Чи ж розумно ще одним Вінницьким полком роздроблювати тепер сили? — загорався Сірко Богуновими планами і надіями.

— У мене він лишиться Кальницьким, думаю, а в тебе буде Вінницьким,— вмовляв Богун.— Згоджуйся. Гетьман і генералітет, як розумію, прагнуть миру, помежових кордонів по всіх русинських землях та рівної дружби з Яном-Казимиром, але крулятам з того в носі крутить, як і Трубецькому, то поживемо-побачимо...— недомовляв чогось Богун.

— Мир,— зітхнув Сірко скрушно,— буде справжнім, як Польща буде поконана, а дружби, про яку мовиш, може, й ніколи за нашого віку не буде, бо магнати поспіль невдоволені крулем і отим же Собеським,— виказав згодом думку Сірко.— Вони впевнені в перемозі над нами і виженуть навіть круля та покличуть царя, щоб залишити нас рабами.

— Знаю вже те і з твоїх уст, побратиме,— переконував Богун і себе, видно.— Трубецькой і Шереметько спротивилися походові Антона Ждановича на Польщу, а цар, поки пан Антін у поході, ніби в кару гетьманові, прислав у Київ воєводою Бориса Бутурліна, брата небіжчика Василя, а панові Ждановичеві вслід — посланця з наказом, щоб той повернув свій похід на свеїв.

— На свеїв? А що, хіба в царя вже є домова з магнатами? — згадав Сірко про «рибу, що плаває в морі», про яку рік йому Собеський.

— Нема, але може бути, коли наші інтереси будуть торувати над їхніми хіснами, а корогва Покрови бодай урівень підніметься до їхніх «орлів»,— сплюнув у гніві Богун.— Наголошую, що оті Вінницькі сотні під тобою на нових постоях мусять подвоїтися чи й потроїтися за рахунок і твого імені, і викітчан, бродників, погорільців, збіглих і ще там кого, щоб бути готовими в кожну мить вийти на нападників оружно чи й самим піти в напад,— наказав Богун Сіркові.— Кальник буде нашим помежжям полковим, бо я поступлюсь своїми залогами до Могилева й Умані.

— То ти мені кого виділяєш? — жив уже своїм полком Сірко.

— Твоїх же охочекомонців та трохи тубільців Бердичівської, Любарської, Кам'янець-Подільської, Полонської, Славутської і Берестейської сотень.

— Берестейсько-пінський полковник відає про це?

— І чекає з нетерпінням, бо він же ослабився, віддавиш Ждановичеві понад два своїх полки із цих теренів,— розкривав Богун свої карти перед побратимом.— Тубільці знають як свої п'ять пальців, ходи й виходи, то допоможуть тобі у всьому. Чи як ти гадаєш? — посміхнувся Богун, схопившись рукою за поперек, встрелений ломовицею.

— Та що гадати про те, що побратим уже вирішив? — угледів Сірко, як раптом перекосилося від болю Богунове лице.— Спробую виправдати і твої, і Гаркушині надії... Перемир'я вертає сюди люд, то, поки ляхи зв'язані свеями, слід відтворити Вінниччину і інші терени та напостійно закріпити і оборону, і поспольне життя, і диспозиторство над ними справжнє.

— Люблю побратимство, що отак орієнтується в біжучих потребах,— не мав слів, щоб виказати свою радість, Богун.— Вдовиць і дівчат там чимало, то, може, дамо перевагу в доборі неодруженцям для осаджень, відбудови краю, його захисту, створення родин та всілякого приплоду? — радячись, пропонував Сіркові Богун.— Ярмарки, як я оце, введи, суди, гмінні і міські староства, відправи шлюбів, свят всіляких, поминок полеглих і ще там чого,— запалював побратим Сірка та його супутців життєствердженням кресу.— Всі питання вирішуй, брате, із виборними війтами та райцями при участі сотників, суддів та скрибів твого диспозиторства. У Вінниці було магдебурське право, відтвори його, відкрий наділи, кустарні цехи, буди і гути, зорганізуй магістрат, як роздивишся на людей, підбери бурмистра, райців, заведи зупольні уряди і суди, стверджуй чи дозволь комусь стверджувати купчі, дарчі і всілякі торгові заяви і сув'язі, кустарні рукомесла,— мов читав Богун настанову.— Чував, що ти цілий Великий Луг осадництвом улаштував, то і тут справишся.

— Там людин утік від погромів, як в землю обітованну, а тут він тікає натимчас, для годиться,— зауважив Сірко Богунові, запалений перспективою новостворення.

О, яка могутня людська сила, коли вона об'єднана і направлена в одне русло життєтворіння і спорудження! Невбарі Богун прислав табунець бахманів, відбитих у людоловів, і Сірко, оконивши ними будівничих пішців у Вінниці, відпровадив їх по сотнях, лишивши у місті лише розвідну сотню на чолі з Гнатом Турлюном і охоронну під проводом Лавра Гука. Джурою собі Сірко взяв місцевого сироту-поповича, гінкого, як тичка, ледь живого Архипка Раву.

В перевантажених буднях Сірко мав утіху і від сотникування Гука, і від того, що притулив сироту-сірому, та найбільше від того, що хлопець, як парохів син, неабияк умів читати й писати. Невбарі він належно розмістив сотні, пов'язав їх із певними теренами, визначивши помежжя по Росі, Знарі, Бужкові, Ікві, Тетереву, увів там козацькі порядки, вишколи, будівництва, врядування, хоч і не полишав відбудови Вінниці, а найпаче замку-фортеці. Назагал із п'яти спалених чи зруйнованих обійсть зводилося двоє-троє, найперше найменш зруйновані або у вигідних для захисту місцях та обов'язково під новими чи поновленими бекетами, по берегах річок, під валом, що з кожним днем набирав належного вигляду, очищався від присипаної землею потерті. Богун не мав слів від захоплення, коли якось

1 ... 118 119 120 ... 149
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Між орлами і півмісяцем», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Між орлами і півмісяцем"