Читати книгу - "Браслет із знаком лева"

Ероут не встиг обміркувати, як саме використає Харріса, але те, що буде говорити правду, ясна річ ту, що піде на користь підсудному, вирішив остаточно. Автоматично виконував судові формальності перед початком подачі свідчень.

Адвокат-обвинувач зводив руки до неба і картав свого недосвідченого колегу за те, що викликала вбитого горем батька, котрий анічогісінько не зможе посвідчити по тій простій причині, що знаходився дуже далеко від сина. На його запитання Ероут відповідав з тремтінням у голосі, але суть справи бачив у тому, про що питатиме оте дівчисько-адвокат, яке написало до нього листа.

— Я отримала копії рахунків за телефонні розмови Теодора Ероута з абонентом Амстердама. Це ваш номер? — запитала Нурен Гадженг, називаючи телефон офісу Джо Ероута.

— Так, це телефонний номер мого офісу.

— Чи говорив з вами син про те, з ким приїхав до Танджунау?

— Так. Він називав ім’я якогось Сема з Ентанго, з яким потоваришував. Вони жили в одному готелі і Сем виконував доручення Теда, за гроші, звичайно.

— Дякую! — закінчила задавати запитання адвокат.

Ероут здивувався. Він готувався до розлогих відповідей, численних питань, а тут лише такий дріб’язок. Однак адвокат попросила Ероута сісти попереду, на відведене місце для свідків, які уже давали свідчення.

— Ваша честь, — звернулася адвокат до судді.

— Дозвольте запросити другого свідка.

— Ми готові вислухати наступного свідка, запрошуйте.

— Запросіть до зали високого суду Семуторангдана Фалі з острова Ентанго.

Сем зайшов якось боком. Його вирвали із звиклого оточення і він почувався явно не в своїй тарілці. Ніколи не доводилося бачити так багато народу, які втупилися в нього. Чого їм треба? Краще вже стати скраєчку…

— Семуторангдан Фалі, прошу стати перед високим судом присяжних!

… або підійти до того, що сидить попереду… Краще туди, звідти ближче до дверей. Але там же сидить… ЖИВИЙ Ероут! О, Аллах, ЖИВИЙ Ероут таки сидів на передній лаві і теж дивився на Сема!

Сем з переляку відкрив рота і тоненько заячав, як спійманий гицелями пес. Цівка сечі поволі окреслювала темну пляму на вилинялих шортах. Фалі не міг рухнутися і лише хапав ротом повітря, випускаючи його уже з нелюдським скавулінням.

— Прошу вас сюди, — вказував рукою суддя, куди має підійти свідок, насторожений його дивною поведінкою.

Фалі не реагував. Ним почало трясти і він впав навколішки перед Ероутом.

— Ти ж мертвий, я чув, як тріснув хребет у твоїй скрученій шиї, — викрикував, перемежовуючи слова із скавучанням. — Тебе прислав сюди з могили лелембут? Лелембут! Лелембу-у-у-у…

Сем зірвався на ноги і тягнучи за собою цівку сечі, кинувся до дерев’яної трибуни, за якою сидів суддя. Там скрутився калачиком, закрив голову руками і продовжував ячати:

— Це ти, лелембут, прийшов за мною, надіславши перед себе дух Ероута. Але ж той голландець був паскудою і я скрутив йому в’язи, бо він хотів мене вбити і забрати мої гроші. Але я випередив його-о-о…

Схожість батька з сином відіграла фатальний жарт. І нерви Сема не витримали. Чулося його голосне, надривне ячання, — так виє затравлений пес…

Крізь лемент натовпу, який спочатку завмер, а потім вибухнув тисячоголосо, ледве вловлювалися розпорядження судді. Збитий з пантелику побаченим він немилосердно товк молотком і намагався перекричати усіх:

— … закрите, засідання закрите! Звільніть Харріса! Звільніть!

Та його мало хто чув і слухав.

Майкл притулився до стіни. Неймовірна вага тюремної камери з усіма її кутами і химерними істотами сповзала з нього, висмоктуючи енергію до останнього — ні встати, ні відповісти Маасові та Фатухелу на потиски рук.

— А наш лелембут таки правильно покарав винного, знає, що робить! — збуджено вигукував Ліан.

Двоє поліцейських вхопили Сема попід руки і потягли із зали. Він пручався, гавкав, намагався вкусити кожного, хто насмілювався доторкнутися до нього. Раз за разом закидав голову догори і тоді під склепіння зали злітал'о страшне, нелюдське виття.

Нурен Гадженг напувала старого Ероута водою. Йому й справді стало кепсько — сидів блідий і хаотично хапав ротом повітря. Одна рука лежала на грудях, ніби стримувала аритмію серця, його шквалисте надривне биття.

На безкровному обличчі Ероута Майклові не хотілося затримуватися. Скупа посмішка промайнула на вустах, коли побачив, як благально хапає суддю за руки Бінгасар. Помічник судді разом з поліцейськими відтіснювали його до тих дверей, з яких виводили Майкла. Нелегко йому буде виплутатися за свою брехню, — провів Бінгасара байдужим поглядом Майкл.

Старий Ероут хлюпнув собі в обличчя води і якось занадто поспішно подибав до Майкла. Його рука все ще лежала на серці.

— Я не знаю, за що Сем вбив мого сина, — ледве ворушив язиком, — але прилетів сюди, бо не міг дозволити, щоб хтось, себто ви, безневинно постраждали.

— Дякую, — байдужість не покидала Майкла. Однак на язиці крутилося ще одне запитання, але зараз він настільки виснажений, що не зможе розібрати відповідь. Майкл знав з інформації Нурен, що покійний Ероут тримав постійний телефонний зв’язок з батьком. Це підтвердив на суді і старий Ероут. Значить, про щось вони говорили? Не про погоду, напевне…

— Можете розраховувати на мене, — плів далі Джо Ероут. — Я втратив сина, але не віру в порядних людей. Може, ми б повечеряли разом?

— Я не можу. Мені негайно потрібно розшукати одну людину.

— Що ж, розумію, — погодився Ероут. — Це, очевидно, якась мила дівчина? Часом, не та українка, як її, забув