Читати книгу - "Дейл Карнегі. Як подолати неспокій і почати жити"

«Вісім з половиною років тому медики засудили мене на смерть, виголосивши короткий, як постріл, діагноз: рак. І найкращі лікарі країни, брати Мейо, його підтвердили. Я потрапила в безвихідь, на мене чекала Вічність! Я була молодою. Я не хотіла вмирати! У розпачі я зателефонувала своєму лікареві в Келлогг і виплакала перед ним весь біль своєї душі. Він нетерпляче перервав мене і вилаяв: „У чому справа, Ольго? Хіба ти не маєш достатньо сил для боротьби? Звісно, ти помреш, якщо розпускатимеш нюні. Найгірше, що могло з тобою трапитися, вже трапилося. Дивися в обличчя реальності. Покинь хвилюватися і спробуй що-небудь зробити“.

І тоді я заприсяглася. Клятва, проголошена в той момент, справила на мене таке сильне враження, що я відчула, як мої нігті глибоко уп'ялися в тіло, а по спині побігли мурашки. Я наказала собі: „Я більше не хвилюватимуся! Не плакатиму! І якщо тільки щось можна зробити, я зроблю це і здобуду перемогу. Я ЖИТИМУ!“.

Зазвичай у таких тяжких випадках, коли вже не можна застосовувати радій, протягом тридцяти днів проводять сеанси рентгенівського опромінювання тривалістю десять з половиною хвилин. Я опромінювалася по чотирнадцять з половиною хвилин протягом сорока дев'яти днів. І хоча від мене залишилися самі шкіра та кістки, які випиналися на моєму виснаженому тілі немов пагорби на рівнині, а мої ноги, здавалося, були взуті у свинцеві черевики, я не хвилювалася. Я жодного разу не заплакала! Я усміхалася. Я буквально примушувала себе всміхатися.

Я не така дурна, щоб думати, що рак можна здолати однією усмішкою. Але я справді вірю, що веселий настрій допомагає організму боротися з хворобою. Сталося диво, і я одужала. Я давно вже не почувалася так добре, як зараз. І все це завдяки словам, що закликають до боротьби: „Дивися в обличчя реальності. Покинь хвилюватися і спробуй що-небудь зробити“».

Я хочу закінчити цей розділ словами доктора Алексіса Карреля, які вже наводилися на початку: «Той, хто не вміє долати неспокій, вмирає замолоду». Вважайте їх Правилом 3.

Фанатичні послідовники пророка Магомета часто робили на своїх грудях татуювання з віршів Корану. А я б хотів, щоб кожен читач цієї книги зробив собі на грудях татуювання зі слів: «Той, хто не вміє долати неспокій, вмирає замолоду».

Може, ці слова Карреля стосуються саме вас?

Може, й так.

Резюме Частини І

Основні факти, які слід знати про неспокій

Правило 1

Якщо ви хочете подолати свій неспокій, наслідуйте приклад сера Вільяма Ослера: «Живіть у відсіку сьогодення». Не турбуйтеся про майбутнє. Просто проживіть цей день і лягайте спати.

Правило 2

Якщо ви зіткнулися з серйозною проблемою, що загнала вас у глухий кут, спробуйте застосувати чарівну формулу Вілліса X. Керрієра.

• Визначте найгірший варіант розвитку подій.

• Будьте готові змиритися з ним, якщо іншого виходу немає.

• Спокійно спробуйте покращити поточний стан справ.

Правило 3

Пам'ятайте, що неспокій справляє руйнівний вплив на ваше здоров'я. «Той, хто не вміє долати неспокій, вмирає замолоду».

Частина II

Основні методи аналізу неспокою

Розділ 4

Як аналізувати і вирішувати проблеми, спричинені неспокоєм

Я маю шестеро хлоп'ят,

Що вчать мене всього,

Їх звати: Де, Коли і Як,

Хто, Що, а ще Чого[5].

Редьярд Кіплінг

Що ж робити? Відповідь на це питання така: ми повинні навчитися долати будь-які види неспокою. Для цього слід ознайомитися з трьома основними способами аналізу проблем.

1. Зберіть фактичний матеріал.

2. Проаналізуйте його.

3. Ухваліть рішення і дійте згідно з ним.

Це видається вам очевидним? Справді, так воно і є. Ще Аристотель користувався цими трьома способами. І мені, і вам слід дотримуватися цих правил для вирішення проблем, що виникли через неспокій і перетворили наше життя на суцільний кошмар.

Давайте розглянемо правило 1: зберіть фактичний матеріал. Чому так важливо зібрати факти? Бо без них ми ніколи не знайдемо розумного вирішення нашої проблеми. Без фактичного матеріалу ми можемо лише панікувати. У чому ж полягає моя ідея? Втім, це ідея нині покійного Герберта Е. Хокса, декана Колумбійського коледжу при Колумбійському університеті. За двадцять два роки він допоміг вирішити проблеми, породжені хвилюванням, двомстам тисячам студентів. Він сказав мені: «Розгубленість є головною причиною неспокою. Половина людей відчуває неспокій через те, що намагається ухвалити рішення, не маючи необхідних і достатніх фактів». Також Хокс зазначив: «Якщо переді мною постала проблема, яку слід вирішити о третій годині дня наступного вівторка, то я до того часу не вживатиму жодних заходів. Натомість я зосереджуся на пошуку всіх фактів, що стосуються цієї проблеми. Я не хвилюватимусь. Не перейматимуся болісними роздумами. Я добре спатиму. Я просто збиратиму факти. Коли ж прийде час „X“, я знатиму достатньо, щоб вирішити проблему».

Я запитав Хокса, чи означає це, що він цілком позбувся неспокою. «Так, — сказав він, — мені здається, я можу чесно зізнатися, що у моєму житті немає місця хвилюванню. Я з'ясував, що коли людина збирає факти, причому робить це неупереджено й об’єктивно, то відчуття неспокою в неї зазвичай зникає у міру нагромадження знань».

Дозвольте мені повторити це: «Якщо людина збирає факти, причому робить це неупереджено і об'єктивно, то відчуття неспокою в неї зазвичай зникає у міру нагромадження знань».

Але що робить більшість із нас? Чи знаходимо ми час, чи витрачаємо зусилля на те, щоб ознайомитися з фактами? Едісон мав рацію, коли зі всією серйозністю казав:«Людина ладна вдатися до будь-яких викрутасів, аби тільки уникнути необхідності мислити». Якщо ми все ж таки збираємо факти, то полюємо лише на ті, які підтверджують вже відоме нам, а решту ігноруємо! Нашу увагу привертають тільки ті факти, які виправдовують наші дії й наші переконання; ті, які відповідають нашим бажанням, а не реальності!

Андре Моруа зазначав: «Все, що відповідає нашим бажанням,