Читати книгу - "Особливо небезпечний, Ніколь Кові"

-Тобто? Я думав ти це сказав просто зі зла.-потис плечима друг і закрив ноутбук, відставляючи його диван.

-Схоже, що я дозволю Керр з кимось бути?!-кричу я, схопивши друга рукою за кофту і підтягнувши до себе. Шелбі проводить рукою по своїм кучерям і хитає головою.

-Гаразд, я скажу Юджину, щоб нікого до неї не підпускав.-винувато сказав у відповідь рудий і я відпустив його, відступивши.

Мені потрібен був ще один келих щоб заспокоїтись.

Шелбі похитав головою і дістав з кинеші ключі від свого авто.

-Та ти вже визначся, хочеш ти з нею бути чи ні.-зневажливо кинув він і я обернувся.

-Не хочу!-крикнув я і доуг похитав головою, ніби зовсім у це не вірив.

-Хлопці багато говорять про це. Вони бояться, що ти не зможеш і далі бути лідером, якщо якась повія може ось так просто...

Він не встиг договорити, бо я принизав його гострим поглядом. Якби це був ніж, він би застряг в черепі рудого.

Лише одне слово зачепилось за мій гнів.

-Якщо ще хтось, включаючи тебе, назве Керр повією...-почав я, низьким гарчанням і ступив крок вперед, дістаючи з-за спити пістолет.

Новенький, до блиску начищений пістолет, який я купив кілька днів тому, разом з ліцензією і дозволом.

Це було не важко зробити, коли в тебе є звʼязки. А в мене вони є. І я б не сказав, що це вартувало мені великих грошей.

-Заспокойся, Кем.-підняв руки Шелбі, мов: здаюсь, досить.

-Я повбиваю всіх. Тож тобі краще передати це хлопцям. І нагадай, щоб не сумнівались у своєму лідері.

-Кем...-почав він, але його перервав скрип дверей.

В дім зайшла мила блондинка з кучерявим волоссям. Її низький зріст трохи рятували підбори. Червона сукня прикрашала великі форми, а довгий чорний манікюр було видно за кілька метрів.

Я кинув пістолет на стіл і важко зітхнув. Її ніхто не запрошував, проте вона нагодилась вчасно.

-Привіт.-солодко сказала Лонні до Шелбі і перевела погляд на мене.-Я не вчасно?

-До біса вчасно.-гаркнув я і Шелбі важко зітхнув.

-Ще будуть якісь розпорядження?-запитав у мене хлопець, навмисно зачепивши мене тим, що ми не друзі, а він просто мій підлеглий, і я похитав головою. Розберуся з цим пізніше.

-Ні.-відповів я і сперся руками на стіл.

-Тоді я поїхав.-кинув хлопець, знявши з вішака свою куртку.

Рудий вийшов з будинку, а дівчина скинула свою білу шубку з довгим ворсом і впевнено покрокувала до мене, лишивши річ на підлозі. Каблуки гучно стукали об кафельну підлогу, створюючи ехо між підлогою і високою стелею.

-Я сумувала.-шепоче вона, підкравшись ззаду і проводить долонями по моїй спині, зупинившись на плечах. Вона повільно їх масажує, потершись грудьми об моє тіло.

-Я теж.-відповідаю я і Лонні задоволено всміхається.

Це та сама дівчина з клубу, яка відволікала мене від Софі. Сьогодні вона мала б зробити те саме, та я не бажав надовго затягувати цю гру і тим більше вести її в спальню, яка мала би бути нашою з Керр. Спальня, в яку тепер не зайде жодна жінка крім Софі. Бо я цього не дозволю.

Тому я повернувся до неї, підтягнув за талію ближче і провів долонею по світлому волоссю.

Воно не таке... не таке мʼяке, не таке довге, не таке шовковисте. Вона не так пахла, не так вдягалась, не була такою ж худорлявою, як пташка і це мене неймовірно бісило. Бо я хотів саме Софі і нікого іншого.

Чортівня...

Лонні не мала блакитних очей, не мала пухких губ і такої ж світлої шкіри. Її волосся було фарбоване, вії нарощені, а макіяжу аж надто багато.

Я не розумів що з цим робити.

-Роздягайся.-прошепотів я і дівчина всміхнулась.

Вона відступила на крок назад і скинула лямку своєї червоної сукні з плеча, а потім обережно винирнула з нього, лишившись в одних трусиках. Червона тканина з брязкотом впала на підлогу, дівчина через неї переступила і виставивши груди вперед, зупинилась.

Я провів поглядом по її тілу і зауважив, що клята Керр в усьому краща. Я сердито гаркнув і різким рухом приставив її до столу, змушуючи нахилитись. Здер білизну і розстібнув свій ремінь.

-Ти якийсь напружений.-солодко протягнула вона, торкнувшись грудьми столу. Я сильніше написнув їй на голову і вона з вигуком торкнулась щокою деревʼяної поверхні. Я не хотів бути з нею ніжним, бо це було лише для Керр.

-Краще мовчи, мене це збуджує.-шикнув я, просто щоб вона замовчала і дістав з кишені резинку, натягнувши її по всій довжині. Ще один рух і волосся Лонні намотане на мій кулак, а я різко входжу в неї.

Прикривши очі я безсоромно уявляю на її місці Керр і збуджуюсь аж настільки, що дівчина кричить від болю.

Я уявляю перед собою округлі сідниці Софі, її шовковисту шкіру на спині і ніжне волосся. Уявляю як лишаю їй кілька видимих слідів від своїх поцілунків і як вона крізь біль їх терпить, щоб потім подивитись на мене помутнілими очима і сказати, що кохає.

Від цього я закінчую і досі з закритими очима тихо шепочу.

-Пташка...